Объяснение:
505. 3√a -2√a=(3-2)√a=√a
√с +10√с -14√с=(1+10-14)√c=-3√с
9√6 -2√3 +8√3 -3√6=(9-3)√6-(2-8)√3=6√6 +6√3=6(√(3·2) +√3)=6√3 ·(√2 +1)
507. 2√(4x) +6√(16x) -√(625x)=2·2√x +6·4√x -25√x=(4+24-25)√x=3√x
3√(0,09y) -0,6√(144y) +18/11 √(121/36 ·y)=3√(9/100 ·y) -0,6·12√y +18/11 ·11/6 √y=3·3/10 √y -7,2√y +3√y=(0,9-7,2+3)√y=-3,3√y=-(33√y)/10
510. 4√700 -27√7=4√(7·100) -27√7=4·10√7 -27√7=(40-27)√7=13√7
√75 -6√3=√(25·3) -6√3=5√3 -6√3=(5-6)√3=-√3
2√50 -8√2=2√(25·2) -8√2=2·5√2 -8√2=(10-8)√2=2√2
5√12 -7√3=5√(4·3) -7√3=5·2√3 -7√3=(10-7)√3=3√3
3√72 -4√2 +2√98=3√(36·2) -4√2 +2√(49·2)=3·6√2 -4√2 +2·7√2=(18-4+14)√2=28√2
1/3 √108 +√363 -2/9 √243=1/3 √(36·3) +√(121·3) -2/9 √(81·3)=1/3 ·6√3 +11√3 -2/9 ·9√3=(2+11-2)√3=11√3
Поліанна – 12-річна дівчинка, в якої померли батьки. На всьому світі у неї залишилася тільки тітка Поллі. До речі ім'я дівчинки складено з імен двох сестер: тієї самої тітки і імені матері – Ганни. Мама маленької героїні померла кілька років тому, а батько – зовсім недавно, і тепер дівчинці доведеться жити у тітки — сухий, манірної дами, яка сприймає виховання племінниці як виконання боргу. Тітка Поллі переживає, що дитина може зіпсувати оздоблення кімнат і поселяє дівчинку на горищі.
Полліанна приїжджає поїздом, з собою у неї валіза, правда, напівпорожня. Основний багаж дівчинки — книги, які дісталися в спадок від батька. Полліанна знайомиться з тіткою, а потім піднімається в свою нову кімнату. Служниця Ненсі, допомагає дівчинці розібрати речі, здивована тим, що дівчинці сподобалося своє горище.
Весь будинок в цілому має розкішну обробку і затишний, а в приміщенні, де буде жити маленька сирота, звичайно, є все необхідне: ліжко, комод, шафа, стільці, але немає ні картин, ні килимів, які так сподобались Полліанні внизу, ні навіть дзеркала. Дівчинка пояснює, що з таким видом з вікна не потрібні картини, а в дзеркалі вона бачила свої веснянки і розчаровувалася. І навіть те, що у неї так небагато речей — теж добре, адже для того, щоб розкласти їх по шафах потрібно зовсім небагато часу.
Час йде і виявляється, що Полліанна завжди така — радіє кожній дрібниці, і навіть в неприємностях вміє знаходити щось хороше. Виявилося, що це така гра. Їй навчив дівчинку її батько. Одного разу Поллианні на Різдво дісталися в подарунок милиці, і тато сказав, що це дуже добре, що вони їм не потрібні. З тих пір вона так і грає, прагнучи знаходити привід для радощів навіть у самих сумних речах.
Через кілька місяців трапляється нещастя. Переходячи дорогу, Полліанна потрапляє під машину. Доктора кажуть, що ходити вона ніколи не буде. Дівчинка більше не може грати в свою гру. І тут усі жителі містечка, які дізналися і полюбили маленьку сироту за її життєлюбність, починають приходити в будинок і розповідають як вони самі змінилися завдяки її грі. Це підтримує дівчинку. Навіть її тітка сильно змінилася, ставши куди м'якше характером. Тепер вона сильно переживає за свою племінницю і зовсім не з почуття обов'язку. Її бажання до дівчинці таке велике, що вона навіть згодна помиритися з колишнім нареченим, за якого так і не вийшла заміж. Тепер він — лікар. І тільки він може до Поліанні знову почати ходити.
Кінець у повісті радісний, як його головна героїня. Тітка Поллі виходить заміж за доктора, а її племінниця долає свою недугу. А ще дівчинка знайшла чому порадіти навіть у цієї хвороби. Якщо б вона не потрапила в аварію тітка не помирилася зі своїм нареченим. Чудова повість американської письменниці Елінор Портер і її головна героїня вчать нас тому, що в житті не можна впадати у відчай, щоб не трапилося. Тому що для радощів завжди є привід, треба тільки його знайти.