Раско́л Ру́сской це́ркви — церковный раскол в Русской православной церкви, начавшийся в 1650-х годах в Москве. Связан с реформой патриарха Никона, направленной на внесение изменений в богослужебные книги московской печати и некоторые обряды в целях их унификации с современными греческими[1][2][3].
Реформа осуществлялась при участии и поддержке царя Алексея Михайловича и некоторых других православных патриархов, была одобрена и подтверждена постановлениями ряда соборов, проходивших в Москве в 1650—1680-х годах. Противники реформы, впоследствии получившие название «старообрядцы», были преданы анафеме[4] на Московском соборе 1656 года (только держащиеся двуперстного крестного знамения) и на Большом Московском соборе 1666—1667 годов[1][2][5]. В результате появились старообрядческие группы, впоследствии разделившиеся на многочисленные согласия[3].
Объяснение:
ответ:• запаху (п’янкий, запашний);
• кольору (білий, зелений);
• віку (старенький, давній);
• розміру (величезний, середній);
• матеріалу (діамантовий, дерев’яний);
• якості (твердий, гнучкий);
• приналежності (зятів, сестрин далекий, близький);
• часу (ранній, вчорашній);
• внутрішні властивості (добрий, щедрий);
• зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний);
• ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його
основною синтаксичною роллю. Наприклад: Над лісом раптом запанувала
абсолютна тиша (прикметник абсолютна — означення).
Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного
присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).
Прикметники поділяються на:
1. Якісні — відносні — присвійні.
2. Повні — короткі.
ЯКІСНІ, ВІДНОСНІ І ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ
За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і
словотворчими особливостями прикметники поділяються на якісні,
відносні і присвійні:
• якісні — велика, духмяне, опуклий, гарячі;
Объяснение:
