1. Структура водных экосистем значительно проще наземных.
Это объясняется тем, что во многих водных экосистемах, и прежде всего в глубоководных, нет атмосферы и почвы. Несколько сложнее структура мелководных экосистем, так как в прибрежных водных сообществах значительную роль играет и воздушная среда.
2. На организмы водных экосистем воздействуют такие факторы среды, которые не имеют никакого значения для организмов наземных экосистем, и наоборот.
При изучении наземных экосистем прежде всего приходится исследовать влажность и температуру среды, а для водных – температуру, газовый режим, растворенные и взвешенные в воде вещества.
3. Водные и наземные экосистемы характеризуются различным видовым составом растительных и животных организмов.
В водных экосистемах преобладают низшие растения, в первую очередь водоросли, тогда как в наземных – высшие цветковые растения.
Животное население водных экосистем представлено чрезвычайно широко, но высшие позвоночные животные имеют здесь второстепенное значение.
4. Водные и наземные экосистемы отличаются трофическими связями между организмами.
В водных экосистемах большая часть вещества и энергии включена в пастбищные цепи, а в наземных экосистемах наибольшее значение имеют детритные цепи
Сталий розвиток – багаторівневе поняття. Його індивідуальний рівень
виходить з того, що будь-які зміни довкілля спричинені діяльністю окремої людини.
Потрібні радикальні зміни індивідуальної свідомості кожної людини щодо
можливих наслідків своєї особистої діяльності. Будь-яка глобальна проблема
людства обов'язково має і свій «індивідуальний вимір».
Локальний рівень проблеми сталого розвитку зумовлений колективним характером
життєдіяльності. Збалансовані взаємини господарства і природи акцентуються
на рівні локальних соціальних інтеграцій – поселень, підприємств. Саме
на цьому рівні формується екологічне підприємництво, екологічні інвестиції.
Національний і глобальний рівні інтегрують індивідуальні, групові й загальнолюдські
аспекти сталого розвитку. Взаємодія населення – господарства –
природи потребує певної регламентації й управління на національному і глобальному
рівнях. Тому Порядок денний на ХХІ ст. названий «основним законом
планети Земля», «кодексом поведінки держав».
Життєва сталість залежить від прийняття людьми зобов'язань пошуку балансу
у відносинах з іншими людьми і з природою, керуючись правилами такі,
що люди повинні ділитися один з одним життєвими благами і піклуватися про
Землю. Людство повинне брати від природи не більш того, що вона може створити.
Це означає прийняття такого життєвого стилю і такого шляху розвитку,
що поважають природу і діють у рамках її обмежень. Це може бути зроблене
без відмови від численних вигод, що приносить сучасна технології, забезпечуючи
функціонування технологій в рамках зазначених обмежень.
15
Принципи сталого розвитку взаємозалежні і взаємопідтримувані. З представлених
нижче принципів, перший – основний, як той, що забезпечує етичну
базу для інших.
Основними принципами сталого розвитку є:
− повага і турбота до всіх живих співтовариств;
− поліпшення якості людського життя;
− збереження життєздатності і розмаїтості Землі;
− забезпечення сталого використання відновлюваних ресурсів;
− мінімізація виснаження невідновлюваних ресурсів;
− зміна індивідуальних позицій і діяльності.
Отже, можна зробити висновок, що для того, щоб дотримуватися принципів
концепції сталого розвитку, реалізувати її, необхідно розпочати з найскладнішого,
на мою думку, рівня, а саме – індивідуального. Кожній людині
необхідно змінити «споживацьке» ставлення, почати думати про навколишнє
середовище, людей навколо та майбутні покоління. Адже досягти спільної мети
можна лише за умови об’єднання зусиль всіх людей, які мають усвідомити загрозу
для подальшого життя на Землі, а відтак докорінно змінити, перш за все,
свій світогляд та свої дії.
Процесс деления протекает так:
1)Ядро дублируется
2)Все органеллы дублируются
3)Перетягивается оболочка
4)разрыв оболочки
Ростом клетки называется увеличение ее размеров, а также размеров внутренних органелл.