ответ:ШАПИНКОВІ ГРИБИ належать до базидіоміцетів.
Кількість видів: близько 8000 видів.
Поширення: наземні місця зростання (ліси, луки, степи, поля тощо), а гнойовик водний мешкає у воді (на всіх континентах, окрім Антарктиди).
Назва пояснюється тим, що на поверхні міцелію утворюються плодові тіла, які мають вигляд ніжки і шапки.
Умови росту шапинкових грибів: підвищена температура (+12 ... +22 °С), достатня вологість, наявність у ґрунті органічних речовин, гриби краще ростуть за безвітряної погоди.
Ріст шапинкових грибів: ріст гриба продовжується до 10 діб (за добу можуть вирости на 4-4,5 см), як він досягає найбільших розмірів і ваги, починається відмирання плодового тіла.
Тіло шапинкових грибів – це міцелій, або грибниця, що утворений гіфами.
Гіфи – система дуже довгих та розгалужених мікроскопічних ниток, що утворюється в ґрунті. бниця у ґрунті гіфами утворює величезну поверхню для вбирання необхідних поживних речовин, а на поверхні ґрунту утворює плодові тіла. У багатьох видів шапинкових грибів грибниця росте по колу в усіх напрямках, подібно до променів сонця, а на краях такої грибниці формуються плодові тіла грибів.
Грибниця шапинкових грибів утворює плодові тіла (плодові тіла складаються з шапинки та ніжки, або пенька). Шапинкові гриби називають макроміцетами (великими грибами), оскільки плодові тіла цих грибів можна бачити неозброєним оком.
Призначення плодових тіл – утворення спор, якому передує статевий процес.
Форми шапинки: кулеподібна, овальна, дзвоноподібна, конусоподібна, пласка.
Розмір шапинки: від 15-20 мм (у деяких видів опеньок) до 50 см у діаметрі.
Колір шапинки: коричневий, червоний, зеленкуватий, жовтий тощо.
З нижнього боку шапинки розміщуються пластинки або трубочки, на яких утворюються органи спороношення зі спорами для розмноження та поширення.
Шапинкові гриби за будовою нижньої частини шапинки.Ніжка за формою може нагадувати діжку, подушку, булаву, циліндр, веретено, також усередині ніжка може мати порожнину.
Покривало – це шкірясте сплетення гіфів, що формується під час розвитку плодового тіла. Покривало може вкривати все плодове тіло, розвиватися між нижньою частиною шапинки та краєм ніжки, залишки покривала можуть залишатись на ніжці у вигляді кільця навіть після висипання спор (бліда поганка, мухомор).
Значення покривала: захищає гіменофор зі спорами від зовнішніх пошкоджень.
Объяснение:
Відповідь:
Покритонасінні. Загальна характеристика. Класифікація покритонасінних
Рослини відділу Покритонасінні (найбільші за кількістю видів — понад 250 тис.) розповсюджені на всіх континентах, у всіх кліматичних зонах і в різноманітних екологічних умовах, це панівні рослини сучасності. Дозволили їм стати панівною групою такі фактори:
• утворення насінних зачатків усередині зав’язі, стінки якої після запліднення й утворення насінини перетворюються на оплодень і разом з насіниною складають плід;
• у всіх покритонасінних подвійне запліднення і вторинний ендосперм;
• наявність приймочки маточки, до якої потрапляє пилок, перш ніж дістатися до насінного зачатку;
• наявність квіток — квітка виявилась найефективнішим утвором для забезпечення розмноження.
Це найголовніші відмінні ознаки покритонасінних.
Відділ Покритонасінні поділяють на два класи: Дводольні та Однодольні. Дводольні мають зародок з двома сім’ядолями; кількість частин у квітці у кожному колі кратна п’яти або чотирьом; провідні пучки в стеблі розташовані по колу (упорядковано); жилкування листків сітчасте; коренева система стрижнева. Однодольні мають зародок з однією сім’ядолею; кількість частин у квітці в кожному колі кратна трьом; провідні пучки розташовані в стеблі безладно; жилкування листків дугове або паралельне; коренева система мичкувата (складається з додаткових коренів). Характеризуючи рослину, усі ознаки необхідно розглядати в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Дводольних набагато більше, ніж однодольних (приблизно в 4 рази). Кожен з класів поділяють на підкласи (дводольні — на 8 підкласів, однодольні — на 3). Підкласи діляться на порядки, а ті — на родини. Родин у відділі понад 250. У нашій країні зустрічаються види не з усіх родин: немає видів із суто тропічних родин і суто арктичних. Найбільше видів у наш час мають родини Айстрові (22 тис.) з дводольних та Орхідні (20 тис.) з однодольних.
Різноманітність покритонасінних, їх класифікація
Систематика — наука, яка дозволяє краще розібратись у різноманітності живих організмів. У систематиці виділяють систематичні категорії, які об’єднуються за подібними ознаками і спільністю походження. Систематичні категорії (таксономічні одиниці) мають ранги: чим нижчий ранг, тим більша їх кількість: Відділ – клас – порядок – родина – рід – вид.
Вид — основна одиниця систематики. Кожен вид обов’язково належить і до інших таксономічних одиниць. Рослини одного виду можуть давати потомство, а різних видів — як правило, не можуть, вони не схрещуються, навіть коли живуть поряд. Тому на планеті зберігається велика кількість видів — 250 тільки серед квіткових. Назва виду складається з двох слів: перше — назва роду, друге — власне виду (дуб звичайний, клен гостролистий, кульбаба лікарська та ін.).
Пояснення:
так підійде?
