Давні народи уявляли Землю переважно у вигляді плоского диска або острова, оточеного дою. Так, давні індуси уявляли Землю у вигляді півсфери, що спирається на слонів, які стоять на черепасі, а та - на змії, що кільцем, замикає навколоземний простір. Вавилонці уявляли Землю у вигляді гори, на західному схилі якої розташовувалась їхня держава, а давні греки - як опуклий диск, який зусібіч омиває Океан, над Землею натягнувся мідний небозвід, яким рухалося Сонце.
Світ в уявленні давніх єгиптян був таким: внизу була Земля, над нею - богиня неба, ліворуч і праворуч - корабель бога Сонця. У Давній Русі вважали, що Земля розташована на кит-рибі. примітивні уявлення були зумовлені великими розмірами Землі, адже, стоячи на рівному людина бачить лише невелику її ділянку у вигляді плоского круга, оточеного горизонтом.
Ератосфен, Птолемей, ГеродотДавньогрецький учений Анаксімандр (IV ст. до н.е.) вважав, що Земля має вигляд циліндра, середину якого займає суходіл у вигляді великого острова - «Ойкумени» (тобто Землі), оточеного звідусіль океаном. Іншої думки притримувався давньогрецький учений Аріетотель (IV ст. до н.е.), який не тільки сприйняв учення про кулястість Землі, а й перший науково це довів. Аріетотель вказував, що якби Земля не мала форму кулі, то тінь, яку вона кидає на Місяць під час його затемнень, не була б обмежована дугою кола.
Нині достовірно відомо, що форма Землі - геоїд. Середній радіус становить 6З71,032 км, екваторіальний - 6378,016км, полярний - 6356,777 км. Довжина екватора становить 40 075 км, а будь-якого меридіана - 20 000 км.
Звідси випливає, що 1° довжини земного кола рівний 111,3 км (40 075 км/360°). Діаметр Землі становить 12 750 км. Площа поверхні - 510 млн. км2, середня густина 5518 кг/м3. Маса - 59761021 кг. Земля має магнітне поле і тісно пов'язане з ним електричне поле. Гравітаційне поле планети зумовлює сферичну форму й існування атмосфери
Невелика, але дуже цікава розповідь. Це мила, добра історія любові, але при цьому вона дуже реальна, виникає відчуття, що це цілком могло статися десь з кимось. Оскільки розповідь ведеться від першої особи, чоловіки, то ми маємо такий ось чоловічий погляд на любов. Книга нагадала мені фільм «Поспішай кохати», а я його дуже люблю. Книгу Н. Спаркса я, правда, не читала, треба буде якось прочитати і порівняти враження.
Події в «Історії кохання» розвиваються просто блискавично, тому, незважаючи на невеликий обсяг, в книзі представлена цілісна історія. Оскільки автор вже в першому рядку згадує про смерть Дженні, відразу зрозуміло, що в кінці буде сумно. Початок їх знайомства було вельми забавним - такі дотепні і колючі діалоги. І вже з перших сторінок зрозуміло, що це не проходить почуття, а справжня любов. Але вона не ідеалізується, в сімейному житті героїв присутні і сварки, і непрості побутові умови і фінансові проблеми. Герої зуміли пройти цю перевірку побутом, і залишалися разом і в горі, і в радості. Разом з героями і я пережила їх коротку спільне життя, і було сумно розлучатися з Дженні в кінці. Вона зуміла змінити Олівера і його життя.
