Проблема государственного вмешательства в экономику является, по моему мнению, является основной для любого государства, независимо от того, рыночная ли это экономика или же распределительная. В распределительной экономике все проще: государство берет на себя все права и обязанности по производству и распределению товаров и услуг. То есть о регулировании говорить не приходится: государству просто некого регулировать. В таком случае речь идет о замещением всего многообразия форм собственности и ответа на вопрос "Что, как и для кого производить? " одной единственной формой собственности - государственной, а ответ на основной экономический вопрос строгой централизацией и распределением. Однако такая система на деле показала свою неэффективность. Остается рыночный путь развития. Но в рыночном хозяйстве государству приходится постоянно корректировать глубину влияния. Перед государством не стоят такие задачи, как непосредственное производство и распределение ресурсов, товаров и услуг. Но оно не имеет и права свободно распоряжаться ресурсами, капиталом и произведенными товарами, как это делается в распределительной экономике. По моему мнению, государство должно постоянно балансировать, то увеличивая, то уменьшая степень вмешательства. Рыночная система - это прежде всего гибкость и динамизм в принятии решений как со стороны как потребителей, так и со стороны производителей. Государственная политика просто не имеет права отставать от изменений в рыночной системе, иначе оно превратится из эффективного стабилизатора и регулятора в бюрократическую надстройку, тормозящую развитие экономики.
Если не много то вот, лови) Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу гати, як люди, сильні фізично і морально, прибувши на Аляску, поступово втрачали кращі людські якості, забували про людські обов’язки щодо друзів, про взаємодо та турботу про оточуючих. І все це відбувалося тому, що вони засліплювалися жагою збагачення, жагою стати найсильнішими за рахунок золота, а не за рахунок справжніх людських якостей. Саме з цієї причини Д. Лондон і створив оповідання під назвою «Жага до життя», в якому головним героєм стала людина, яка зрозуміла, що не золото та багатство головне в нашому житті.Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодо турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Тест прошел проверку
ставим +1 к ответу)