1) 3 віссю 0х:
у = 0; х2 - 16х = 0; х(х - 16) = 0; х = 0 або х = 16;
точки перетину (0; 0) і (16; 0);
з віссю 0у:
у = 0; у = 02 - 16 • 0 = 0;
точка перетину (0; 0);
2) з віссю 0х.
у = 0; |х| - 2 = 0; |х| = 2; х = -2 або х = 2;
точки перетину (-2; 0) і (2; 0);
з віссю 0у:
х = 0; у = |0| - 2 = -2;
точка перетину (0; -2);
3) з віссю 0х:
у = 0; х3 - 9х = 0; х(х - 3)(х + 3) = 0; х = 0 або х = -3, або х = 3;
точки перетину (0; 0), (-3; 0) і (3; 0);
з віссю 0у:
х = 0; у = 03 - 9 • 0 = 0;
точка перетину (0; 0);
4) з віссю 0х:
у = 0; 0,8х = 0; х = 0;
точка перетину з осями координат (0; 0).
1) Якщо х = 0, то у = 7 • 0 - 4 = -4.
Точка (0; -4) належить графіку функції у = 7х - 4.
Якщо х = 1, то у = 7 • 1 - 4 = 3.
Точка (1; 3) належить графіку функції у = 7х - 4.
2) Якщо х = 0, то у = 02 + 1 = 1.
Точка (0; 1) належить графіку функції у = х2 + 1.
Якщо х = 5, то у = 52 + 1 = 26.
Точка (5; 26) належить графіку функції у = х2 + 1.
3) Якщо х = 0, то у = 4 - |0| = 4.
Точка (0; 4) належить графіку функції у = 4 - |х|.
Якщо x = -4, то у = 4 - |-4| = 0.
Точка (-4; 0) належить графіку функції у = 4 - |х|.
1) 3 віссю 0х:
у = 0; х2 - 16х = 0; х(х - 16) = 0; х = 0 або х = 16;
точки перетину (0; 0) і (16; 0);
з віссю 0у:
у = 0; у = 02 - 16 • 0 = 0;
точка перетину (0; 0);
2) з віссю 0х.
у = 0; |х| - 2 = 0; |х| = 2; х = -2 або х = 2;
точки перетину (-2; 0) і (2; 0);
з віссю 0у:
х = 0; у = |0| - 2 = -2;
точка перетину (0; -2);
3) з віссю 0х:
у = 0; х3 - 9х = 0; х(х - 3)(х + 3) = 0; х = 0 або х = -3, або х = 3;
точки перетину (0; 0), (-3; 0) і (3; 0);
з віссю 0у:
х = 0; у = 03 - 9 • 0 = 0;
точка перетину (0; 0);
4) з віссю 0х:
у = 0; 0,8х = 0; х = 0;
точка перетину з осями координат (0; 0).