Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) - духовного споріднення та взаємодо Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, у ході яких їхні учасники реалізують свої суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки.
Серед усього різноманіття суспільних відносин — економічних, політичних, моральних, культурних — правовідносини вирізняє те, що вони регулюються правом. Право регулює не всі, а тільки найважливіші для держави, суспільства та окремої людини відносини, без яких неможливою є їхня нормальна життєдіяльність. Це відносини власності, управління, економічні, сімейні, суспільна праця і розподіл тощо. Інші відносини або не регулюються взагалі (сфера дії моралі, дружби, симпатії, кохання тощо), або регулюються лише частково. Наприклад, у сім'ї, крім тих питань, які регулюються за до права, існують також суто особистісні відносини між подружжям, батьками й дітьми, що регулюються нормами моралі, релігії, звичаями. Учасники правових відносин наділяються державою взаємними, пов'язаними між собою правами та обов'язками. Ці відносини стають підконтрольними державі й керованими нею.
1797. Бонапарт сделал первый ход, разгромив австрийскую армию в Италии. В начале войны Австрия была великой державой. Она объединяла вокруг себя все мелкие германские государства в Священную Римскую империю, которую не первый век возглавляли австрийские короли. Генерал Бонапарт практически уничтожил вооруженные силы Австрии и навязал ей Кампоформийский мир, по условиям которого в Италии создавалось несколько клиентских государств, зависимых от Франции. Вся Германия к западу от Рейна стала клиентской Цизрейнской республикой. Признавалась также оккупация французами Королевства Нидерланды, превращенного в Батавскую республику. Все это с удовольствием наблюдали старые враги Австрии — Пруссия и Турция.
1799. Накануне похода Суворова . Французы продолжали распространять свое влияние в Италии. Папскую область сделали Римской республикой, неаполитанский король бежал на Сицилию, и в материковой части его королевства французы и «неаполитанские революционеры» провозгласили Партенопейскую республику. Пока Бонапарт был в Египте, объединенная русско-австрийская армия под командованием Суворова изгнала французов из Италии. Существованию Партенопейской республики положил конец десант из нескольких сотен русских моряков.
1801. Император Павел I, недовольный своими союзниками, перешел на сторону Наполеона . По милости австрийских союзников Суворов был вынужден с боями переходить Альпы и потерял треть своей армии. Обиженный Павел помирился с Наполеоном, который к тому времени совершил государственный переворот и стал единолично править Францией. Войско Донское двинулось на завоевание Британской Индии. Взамен Бонапарт обещал убрать войска из вновь завоеванной им Италии. После убийства Павла казаков вернули домой, а Наполеон заявил русскому послу, что выполнять обещание насчет Италии он и не собирался.
1805. Закат Первого рейха. 21 октября 1805 года Нельсон уничтожил французский и испанский флоты у мыса Трафальгар. Теперь Наполеон не мог высадиться в Англии, на территории своего главного противника. Ему пришлось начать войну с союзниками Британии на суше — Австрией и Россией. После катастрофы при Аустерлице Австрия была вынуждена признать Баварию и Вюртемберг, союзников Наполеона, независимыми королевствами. На следующий год Священная Римская империя германской нации — Первый рейх — распалась окончательно. Претендовавшая на Грузию Персия объявила России войну после включения Грузии в состав Российской империи.
Разгром прусской армии. Сражение при Прейсиш-Эйлау
Сражение при Фридланде. Тильзитский мир
Вторжение Наполеона в Испанию и начало герильи
Присоединение Финляндии к России.
1807. Пруссия напала на Францию и поплатилась. За неучастие в III коалиции Пруссия получила от Франции Ганновер — личное владение британского короля. В 1806 году прусские фельдмаршалы решили напасть на Наполеона, не дожидаясь союзников. Они были уверены в победе и боялись только, что французская армия уклонится от боя. Пруссаки были разбиты задолго до того, как им пришли на русские войска. Потерпев поражение при Фридланде, Александр I на встрече с Наполеоном в Тильзите заключил мир ценой отказа от британских субсидий и прекращения торговли с Англией.
1809. Император Наполеон стал раздавать короны. За счет прусской территории было возрождено польское государство под названием Герцогство Варшавское. До 1812 года его возглавлял союзник Наполеона, король Саксонии, входившей в марионеточный Рейнский союз. Корону Италии Наполеон взял себе, неаполитанскую вручил Мюрату, мужу своей сестры Каролины, а голландскую — своему брату Луи. Затем вторгся в Испанию, чтобы посадить на тамошний трон другого брата, Жозефа. Здесь французы впервые не смогли одержать победу: они столкнулись с партизанской войной (герильей). Русская армия, захватившая шведскую Финляндию, тоже безуспешно воевала с партизанами, но Александр I успокоил финнов, даровав им автономию и конституцию.
Бухарестский мир. Отечественная война. Битва при Асландузе
Освободительная война в Германии. Битва народов
1814. Падение Парижа. Отречение Наполеона и его ссылка на Эльбу
1815. «Сто дней», битва при Ватерлоо. Создание Священного союза
1812. Россия заполучила Абхазию. 16 мая Кутузов подписал мир, положивший конец Русско-турецкой войне, тянувшейся с 1806 года . Турция уступала России вассальные области — Бессарабию и Абхазию. Русская армия высвобождалась для борьбы с нашествием Наполеона, начавшимся 12 июня. Англо-русская война, формально продолжавшаяся с Тильзитского мира, завершилась 6 июля, когда Наполеон был еще в Белоруссии. В жителям сожженной Москвы британский парламент выделил сумму, сравнимую с бюджетом Российской империи. Эти деньги царское правительство израсходовало на снабжение армии. Одновременно Великобритания поддерживала воевавшую с Россией Персию. 20 октября в бою союзников.