Засыпкина, спортивная гимнастика Мария пришла в спортивную гимнастику поздно по меркам спорта — в 7 лет. На тренеры не ошиблись в девочке: на первых же серьезных состязаниях, на чемпионате мира среди юниоров в Далласе, Засыпкина завоевала четыре медали и сразу же вошла в российскую сборную. Следующий триумф — спустя год, на чемпионате мира в Бельгии, где Мария выступала наравне с уже признанными мастерами: Светланой Хоркиной и Натальей Зиганшиной. Никто не видел в Засыпкиной конкурента, но 15-летняя спортсменка стала вице-чемпионкой. И тут же начала готовиться к показательным соревнованиям во Франции, которые и стали для гимнастки роковыми.
Мария Засыпкина (вторая справа) в 2001 году. Фото: архив «КП»
Тренер Марии добавила в программу сложный элемент — за его отработку девушка взялась в спортивном зале подмосковной базы без страховки. С упражнением не справилась: сорвавшись со снаряда, Засыпкина упала головой вниз. Спустя пару часов Мария, получившая перелом позвоночника с повреждением функций спинного мозга, лежала на операционном столе. Так как была оказана без промедления, медики уверяли, что гимнастка сможет восстановиться после травмы и сложнейшего хирургического вмешательства.
Мария Засыпкина в 2006 году. Фото: кадр из шоу «Пусть говорят».
Но Мария превзошла ожидания: она не только встала на ноги, но и вернула себе прежнюю спортивную форму. Врачи разрешили заняться гимнастикой профессионально — однако 16-летняя девушка решила завершить карьеру. После ухода из большого спорта о жизни Засыпкиной известно немного: она окончила вуз, вернулась в родную Тулу и стала тренером в в обнинской школе. Кто еще?
больше по теме
Главная гонка: как Михаэль Шумахер борется за жизньГонщик «Формулы-1» Михаэль Шумахер (Michael Schumacher) был серьезно травмирован в 2013 году, когда катался на лыжах во Франции: Михаэль потерял равновесие и упал, ударившись головой. На полгода спортсмена ввели в искусственную кому. На данный момент он пришел в себя, но семья тщательно скрывает информацию о его состоянии: «Шумахер продолжает восстанавливаться, он не думает сдаваться».
Легенда советской гимнастики Елена Мухина ушла из спорта в 20 лет. Во время подготовки к Олимпиаде-80, выполняя сложный элемент без надзора тренера, Елена упала на пол, повредив шейные позвонки. Несколько операций результата не принесли, спортсменка осталась прикованной к инвалидной коляске. Позднее восстанавливалась по методике Дикуля, но прекратила тренировки — начали отказывать почки. Елена окончила институт, со временем смогла самостоятельно сидеть, держать столовые приборы, писать. Ушла из жизни в 2006 году из-за сердечной недостаточности.
Китайская гимнастка Сань Лань 20 лет назад упала, выполняя опорный прыжок. Семичасовая операция не смогла поставить Сань на ноги — спортсменка осталась инвалидом. В 2008 году Лань на Паралимпийских играх в Пекине несла Олимпийский огонь. В 2014 году родила сына.
Итальянский автогонщик Алессандро Дзанарди (Alessandro Zanardi) во время соревнований 2001 года попал в аварию, потеряв управление болидом. Врачам пришлось ампутировать обе ноги ниже колена. Спорт Алессандро не оставил: спустя несколько месяцев после трагедии встал с протезов. В 2003-м Дзанарди вернулся за руль и проехал 13 кругов гонки, незавершенные из-за аварии. Участвует в Паралимпийских играх на автомобиле с ручным управлением, работает на телевидении. Об этом сообщает "Рамблер". Далее: https://news.rambler.ru/other/41262816/?utm_content=news_media&utm_medium=read_more&utm_source=copylink
Объяснение:
Спеціалізація сільгосподарських районів України Характер селянського землеволодіння мав свої особливості. В Галичині земля доміній поділялася на двірську і селянського користування. Залежні українські селяни не мали права спадкового володіння та розпорядження землею. У Придністровських районах зберігалося перемінне землекористування. Щороку селянським дворам надавалося стільки землі, скільки вони могли обробити, виходячи з наявності робочої сили, худоби. Селянські господарства різнилися між собою і за господарськими функціями в фільварково-панщинній системі. Розміри землі, що перебували в користуванні селянських господарств на Правобережжі, були різними. У Подільському воєводстві паровий наділ дорівнював 7,5—13 десятин, по-єдинковий — 2,7—7,5, піший — 1,8—0,3 десятини. Були селяни, які володіли наділами в 15—25 десятин, 58 % селянських господарств не мали землі. Середня забезпеченість селянських господарств робочою худобою була низькою — 1—2,5 голови. Так, у маєтках лівденно-східного Правобережжя 67,3 % селянських господарств були безтягловими або однотягловими, 30,7 % мали по 2—3 воли і лише 2 % господарств — від 4 до 17 волів. Залежно від майнового стану селянських господарств визначалися розміри феодальної ренти. В Галичині одне селянське господарство обробляло 2 га двірської землі. До панщини належав гужовий примус. З усіх кріпосних примусів на відробіткову ренту припадало 68,2 %. Ceляни сплачували грошовий чинш за користування пасовищами і лісами (26,6 %), данину зерном, пряжею, продуктами харчування, виконували роботу у дворі, відбували варту. Селяни королівщини постачали рекрутів і обробляли їх поля. Селяни церковних маєтків утримували військові частини. Всі селяни платили державні податки.
У карпатських районах кріпосне право існувало на основі так званого волоського права. Селяни були власниками рухомого майна, їх залежність виявлялась у вигляді чиншу, праці на промислових підприємствах своїх власників. Орної землі у селян часто не було, основним багатством вважалася худоба. На Правобережній Україні з утвердженням фільварково-панщинної системи в кінці 60-х років XVIII ст. панівною стала відробіткова рента. На Волині селяни із загальним наділом в 1/4—1/6 волоки відробляли 3—4 дні влітку і 2—3 дні взимку. Провідну роль в економічному житті України продовжувало відігравати сільське господарство. Хліборобство розвивалося в основному екстенсивне, за рахунок освоєння пусток, луків, заболочених місць, нових земель у Наддніпрянщині, Лівобережжі, Слобожанщині, Північному Причорномор'ї. Хліборобство в Україні мало в основному зерновий характер. Як і раніше, культивували жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, горох. Встановилася стійка структура посівів. У Галичині овес становив 34 % обсягу посіяного зерна, жито — 24, ячмінь — 16, гречка — 12, пшениця — 9 % . Посіви озимини займали 1/3 площі. У фільварках Правобережжя жито становило до 40 % посіяного зерна, овес — 25—35, пшениця — 10—12, гречка — 12—13, ячмінь — 9—12 %.
Зросли посіви технічних культур: коноплі, льону, тютюну. Поблизу міста Ромни створили зразкову плантацію, до якої приписали козаків Каплунівської сотні. Організацією робіт займався французький майстер. У Східній Галичині виробляли понад 20 тис. центнерів тютюну на рік. З кінця XVIII ст. почали вирощувати картоплю і конюшину, ефективно розводити шовкопряд. Крім зернових і технічних культур селяни вирощували багато городніх культур: капусту, ріпу, гарбузи, часник, цибулю, баштанні культури, пастернак, хрін, петрушку. У фільварках магнатів з'явилися парники.
Відбулися зрушення в садівництві. Зросли площі садів, з'явилися нові сорти, почали застосовувати щеплення дерев. Сади були при кожному домі. Ними славилися міста Кропивне, Ніжин, Полтава, Київ, а також монастирі. У Галичині овочів, фруктів культивували мало. Однак зростало господарське значення тваринництва. Наявність худоби визначалася внутрішніми потребами господарств, розмірами орної землі, сіножатей. Чисельність худоби була значною. Це пояснювалося двома факторами: наявністю багатих пасовищ і великими запасами барди на ґуральнях. У фільварках Правобережної України тваринництво в основному використовувалося на потреби панського маєтку. Утримували в середньому ЗО—90 і більше голів великої рогатої худоби, 20—70 свиней, 1500 овець. У Східній Галичині на 100 га сільськогосподарських угідь припадало 8 волів, 7 коней, 13—15 корів, 9 свиней, 13 овець. У фільварках появилося молочарське господарство. Важливе місце в господарському житті займало вівчарство. На розведенні овець спеціалізувалося багато сіл західноукраїнських земель.
400метров
Объяснение:
Спринт — совокупность легкоатлетических дисциплин, где спортсмены соревнуются в беге на короткие (спринтерские) дистанции по стадиону. Спринтом считаются дистанции до 400 метров включительно.