Візантійська музика, музика Візантійської імперії — період в історії музики, тісно пов'язаний із християнською культурою Східної римської імперії, що починає свій розквіт в епоху правління імператора Костянтина (306—337) і занепадає з падінням Константинополя у 1453 році.
Історичні умови і строкатий етнічний склад населення Візантії визначили різноманіття інтонаційного ладу, жанрів і форм Візантійської музики. Її витоки сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури, що обумовлювалось входженням до складу Візантії великих центрів грецької культури — Александрії, Антіохії, Ефеса.
Жабры красные-рыба свежая. Посветлели-средней поршивости. Почернели-протухла.