Серед базових ідей нашого часу «свобода» і «справедливість» складають високовалентних поняття. Інтерес до них нібито навіть і дещо зріс в порівнянні з недавнім минулим - другою половиною ХХ століття. З одного боку, можливо, ми всього лише по при вичке підкреслюємо їх одвічну актуальність для челове ческого духу, що не терпить ні рабства, ні взагалі будь-якого пригніченого стану. Але, з іншого, жонглюючи шпалери ми поняттями, політики і громадські діячі, правозахисники і критично налаштовані інтелектуали, ме діанарратори і експерти, журналісти і письменники, худож ники і творці віртуальної реальності все очевидніше екс періментіруют з ними не стільки як з «чистими» поня тиями, скільки як з якимись соціальними сутностями.
Свобода то протиставляється справедливості, то тимчасово примиряється з нею, то знову відкидає справед ливость як явище, глибоко суперечить достатньо міс ву свободи. Що первинне, що пріоритетне, що утворює систему, що паразитує за рахунок іншого? Можливі або неможливі вони один без одного? За до яких союзів пов'язати обидва поняття, вибираючи стратегії майбутнього: «і» / «або»? І т.д
Великобритания — на протяжении 1919—1922 гг. стране пришлось пройти через серьёзные испытания, В связи с антибольшевистской политикой британского правительства развернулось массовое движение «Руки прочь от Советской России!», которое сочеталось с требованиями повышения заработной платы, сокращения рабочей недели, восстановления прав профсоюзов. В 1920 г. возникла Британская коммунистическая партия (БКП). В 1921 г. Ирландия (за исключением шести северных графств — Ольстера) получила статус доминиона (независимой она стала в 1949 г.). В крупнейшей колонии Англии — Индии усилилось национально-освободительное движение. Египту, на территории которого сохранялись британские военные базы, удалось в 1922 г. добиться независимости.
Хозяйственные трудности первой половины 20-х гг., связанные с замедленным темпом восстановления и модернизации британской экономики, привели к взрыву массового недовольства трудящихся в ходе всеобщей забастовки в мае 1926 г. Авангард сгачечников — шахтёры столкнулись с практикой закрытия убыточных предприятий их владельцами. Общее количество бастовавших достигло 18 млн человек. Принятый в 1927 г, антипрофсоюзный закон лишил консервативное правительство поддержки населения. В результате к власти в 1929 г. пришли лейбористы, восстановившие дипломатические отношения Англии с СССР после двухлетнего перерыва (первое лейбористское правительство признало Советскую Россию ещё в 1924 г.).
Однако постепенно консерваторам удалось,вернуть себе руководящую роль. С 1935 г. национальное правительство возглавляли лидеры консерваторов — сначала С. Болдуин, а затем Н. Чемберлен. Во внутренней политике им были предприняты шаги по изоляции как сторонников Коммунистической партии, так и членов возникшего в 1932 г. Британского союза фашистов. Франция - участие французских экспедиционных войск в интервенции против Советской России также воздействовало на ситуацию внутри страны. Нежелание солдат и матросов воевать на стороне белогвардейцев привело к волнениям в частях и восстанию на кораблях в портах Одессы и Севастополя (апрель 1919 г.). В декабре 1920 г. часть делегатов очередного съезда социалистов приняла резолюцию о создании Французской коммунистической партии (ФКП).
Серед базових ідей нашого часу «свобода» і «справедливість» складають високовалентних поняття. Інтерес до них нібито навіть і дещо зріс в порівнянні з недавнім минулим - другою половиною ХХ століття. З одного боку, можливо, ми всього лише по при вичке підкреслюємо їх одвічну актуальність для челове ческого духу, що не терпить ні рабства, ні взагалі будь-якого пригніченого стану. Але, з іншого, жонглюючи шпалери ми поняттями, політики і громадські діячі, правозахисники і критично налаштовані інтелектуали, ме діанарратори і експерти, журналісти і письменники, худож ники і творці віртуальної реальності все очевидніше екс періментіруют з ними не стільки як з «чистими» поня тиями, скільки як з якимись соціальними сутностями.
Свобода то протиставляється справедливості, то тимчасово примиряється з нею, то знову відкидає справед ливость як явище, глибоко суперечить достатньо міс ву свободи. Що первинне, що пріоритетне, що утворює систему, що паразитує за рахунок іншого? Можливі або неможливі вони один без одного? За до яких союзів пов'язати обидва поняття, вибираючи стратегії майбутнього: «і» / «або»? І т.д