М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Вспомните, что представлял собой «восточный вопрос» и какое отношение к нему в первой половине XIX века имела Россия?

👇
Ответ:
Krisrus2010
Krisrus2010
24.07.2022
«Восточный вопрос» - это противостояние Османской империи европейским странам, связанное с контролем над святыми местами в Палестине, а также с борьбой христианских (преимущественно православных) народов Османской империи за обретение независимости и с соперничеством великих держав (России, Австрии, Великобритании, Франции, позже Италии и Германии) за раздел территорий слабеющей
Османской империи. Россия занимала ведущую позицию в борьбе с Османской империей, заняв место Австрии.
4,6(56 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
7lavz
7lavz
24.07.2022
возможный ответ к заданию по литературному чтению
Писатели-сказочники   других   стран:   братья Гримм, Г.-Х. Андерсен, С. Лагерлеф, Л. Лингрен.
1.  Сельма Оттилия Лувиса Лагер.теф — шнедс-кая писательница, первая женщина, получившая Нобелевскую премию по литературе.
2.  Родилась 20 ноября 1858 года в родовой усадьбе Морбакка (лен Вермланд). Отец — Эрик Густав
Лагерлеф (1819-1885), отставной военный, мать — Элизабет Ловиса Вальрот (1827-1915), учительница. Величайшее влияние на развитие поэтического дарования Лагерлеф оказала среда ее детства, проведенною в одной из самых живописных областей Центральной Швеции — Вермланде.
3. В трехлетием возрасте будущая писательница тяжело заболела. Она была парализована и прикована к постели. Девочка сильно привязалась к своим бабушке и тете Нане, которые знали множество сказок, местных преданий и родовых хроник, постоянно рассказывали их больной девочке, лишенной других детских развлечений. Сельма тяжело пережила смерть бабушки в 1863 году, ей казалось, что захлопнулась дверь в целый мир.
4.  В 1867 году Сельма переехала в Стокгольм для лечении в специальной клинике, где ей вернули способность двигаться. Уже в это время она лелеяла мысль о собственном литературном творчестве. В автобиографической новелле «Сказка о сказке» (1908) Лагерлеф описала свои попытки детского творчества. Но, встав на ноги, Сельма должна была задуматься о том. как зарабатывать на жизнь. Семья к тому времени совсем обеднела.
5.   В  1881 году Лагерлеф поступила в лицей в Стокгольме, в 1882 в Высшую учительскую семинарию, которую и закончила в 1884 году. В том же году она стала учительницей в школе для девочек в Ландскруне на юге Швеции.
6. Центральное произведение Сельмы Лагерлеф — сказочная   книга   «Чудесное  путешествие  Нильса Хольгерссона по Швеции» (1906—1907) вначале задумывалась как учебная. Она должна была в увлекательной форме рассказать детям о Швеции, ее географии и исщрии, легендах и культурных традициях. Книга построена на народных сказках и легендах. Географические и исторические материалы скреплены здесь сказочной фабулой. Вместе со стаей гусей, ведомой старой мудрой Аккой Кнебекайзе, на спине' гуся Мартина Нильс путешествует по всей Швеции. Но по не просто путешествие, это и воспитание личности. Благодаря встречам и событиям во время путешествия в Нильсе Хольгерссонс просыпается доброта, он начинает волноваться о чужих несчастьях, радоваться успехам другого, переживать чужую судьбу; как свою. В мальчике появляется способность сопереживать, без которой человек — не человек. Защищая и спасая своих сказочных попутчиков, Нильс полюбил и людей, понял горе своих родителей, страдания сирот Оосы и Матса, трудную жизнь бедняков. Из путешествия Нильс возвращается настоящим человеком. Книга получила признание не только в Швеции, но и во всем мире. В 1907 Лагерлеф была избрана почетным доктором Уплсальского университета, в 1914 году стала членом Шведской академии.
7. В 1909 году писательнице была вручена Нобелевская премия по литературе «как дань высокому идеализму, яркому воображению и духовному проникновению, которые отличают все ее произведения».
4,5(76 оценок)
Ответ:
danyazajtzev
danyazajtzev
24.07.2022

Объяснение:

Найбільшим митцем, скульптором і зодчим Афін був Дедал, нащадок Ерехтея. Про нього розповідали, що він вирізьблював з білосніжного мармуру такі дивні статуї, що вони здавалися живими; здавалось, що статуї Дедала дивляться і рухаються. Багато інструментів винайшов Дедал для своєї роботи; ним були винайдені сокира і свердел. Далеко йшла слава про Дедала.

У цього великого художника був племінник Тал, син його сестри Пердіки. Тал був учнем свого дядька. Вже в ранній юності вражав він усіх своїм талантом і винахідливістю. Можна було передбачити, що Тал далеко перевищить свого вчителя. Дедал заздрив племінникові і вирішив його вбити. Одного разу Дедал стояв з племінником на високому афінському Акрополі біля самого краю скелі. Нікого не було видно кругом. Побачивши, що вони самі, Дедал зіпхнув племінника із скелі. Певний був митець, що його злочин залишиться безкарним. Упавши із скелі, Тал розбився на смерть. Дедал поспішно зійшов з Акрополя, підняв тіло Тала і хотів уже таємно закопати його в землю, але застали Дедала афіняни, коли він копав яму. Злочин Дедала викрито. Ареопаг засудив його до страти.

Рятуючись від смерті, Дедал утік на Кріт до могутнього царя Міноса, сина Зевса і Європи. Мінос охоче прийняв під свій захист великого митця Греції. Багато чудових творів мистецтва виготував Дедал для царя Кріту. Він збудував для нього і знаменитий палац Лабіринт, з такими заплутаними ходами, що, раз увійшовши в нього, неможливо було знайти вихід. У цьому палаці Мінос замкнув сина дружини своєї Пасіфаї, жахливого Мінотавра, потвору з тілом людини і головою бика.

Багато років жив Дедал у Міноса. Не хотів відпускати його цар з Кріту; тільки сам він хотів користуватися мистецтвом великого художника. Немов полоненого, тримав Мінос Дедала на Кріті. Дедал довго думав, як утекти йому, і нарешті знайшов б визволитися з крітської неволі.

— Якщо я не можу, — вигукнув Дедал, — урятуватись від влади Міноса ні сухопуттю, ні морем, то відкрите ж для втечі небо! Ось мій шлях! Усім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!

Взявся до роботи Дедал. Він набрав пер, поскріплював їх лляними нитками й воском і почав виготовляти з них чотири великих крила. Поки Дедал працював, син його Ікар грався біля батька: то ловив він пух, що злітав від подуву вітерця, то м'яв у руках віск. Хлопчик безтурботно грався, його бавила робота батька. Нарешті, Дедал скінчив свою працю; готові були крила. Дедал прив'язав крила за спину, просунув руки в петлі, закріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднісся в повітря. З подивом дивився Ікар на батька, який ширяв у повітрі, немов величезний птах. Дедал спустився на землю і сказав синові:

— Слухай, Ікаре, зараз ми полетимо з Кріту. Будь обережний під час льоту. Не спускайся дуже низько до моря, щоб солоні бризки хвиль не змочили твоїх крил. Не піднімайся й близько до сонця: спека може розтопити віск, і розлетяться пера. За мною лети, не відставай від мене.

Батько з сином одягнули крила на руки і легко полинули. Ті, хто бачив, як вони високо летіли над землею, думали, що це два боги несуться в небесній блакиті. Часто обертався Дедал, щоб подивитися, як летить його син. Вони минули вже острови Делос, Парос і летять усе далі й далі.

Швидкий політ бавить Ікара, все сміливіше помахує він крилами. Ікар забув поради батька: він не летить уже слідом за ним. Сильно махнувши крилами, він злетів високо під саме небо, ближче до променистого сонця. Палюче проміння розтопило віск, що скріплював пера крил, повипадали пера і розлетілись далеко в повітрі, гнані вітром. Махнув Ікар руками, але немає на них більше крил. Стрімголов упав він з страшної височини в море й загинув у його хвилях.

Дедал обернувся, дивиться навкруги. Немає Ікара. Голосно почав кликати він сина:

— Ікаре! Ікаре! Де ти? Озвися!

Нема відповіді. Побачив Дедал на морських хвилях пера з крил Ікара і зрозумів, що трапилось. Як зненавидів Дедал своє мистецтво, як зненавидів той день, коли задумав урятуватися з Кріту повітряним шляхом.

А тіло Ікара довго носилося по хвилях моря, яке стало називатися по імені загиблого Ікарійським1. Нарешті, прибили його хвилі до берега острова; там знайшов його Геракл і поховав.

Дедал же летів далі і прилетів, нарешті, в Сицилію. Там він оселився у царя Кокала. Мінос дізнався, де заховався митець, вирушив з великим військом у Сицилію і зажадав, щоб Кокал видав йому Дедала.

Дочки Кокала не хотіли позбутись такого митця, як Дедал. Вони вдалися до хитрощів. Умовили батька погодитись на вимоги Міноса і прийняли його як гостя в палаці. Коли Мінос приймав ванну, дочки Кокала вилили йому на голову котел окропу; помер Мінос у страшних муках. Довго жив Дедал у Сицилії. А останні роки життя провів на батьківщині, в Афінах; там став він родоначальником Дедалідів, славного роду афінських митців.

4,5(72 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Другие предметы
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ