Похідне явище залежить тільки від відносного руху провідника та магніту, тоді як звичайна думка малює різку різницю між цими двома справами, в якій або інше, або інше тіло. Бо якщо магніт рухається, а провідник спирається, в околиці магніту відбувається виключення електричного поля з певною щільністю енергії, створюючи струм, де знаходиться провідник. Але якщо магніт відпочиває, а провідник рухається, то в околицях магніту ніякого електричного поля не відбувається. Однак у провіднику ми знаходимо силу електроенергії, для якої сама по собі не має відповідної енергії, але яка викликає, - припускаючи рівність відносного руху у двох випадках - електричних струмах вздовж того ж напрямку і тієї ж інтенсивності, як у першому випадку.
Магнiт по вiдношенню до котушки
Джунгарское ханство (в старорусских источниках также Зюнгарское ханство; старомонг. ᠋᠋᠋ᠵᠡᠭᠦᠨ ᠭᠠᠷ ᠤᠨ ᠬᠠᠭᠠᠨᠲᠣ ᠣᠯᠣᠰ; jegün γar-un qaγan-tu ulus, калм. Зүн Һарин хаана улс; монг. Зүүнгарын хаант улс; также калм. Дөрвөн өөрд улс — «Государство Четырёх Ойратов», калм. Догшин Зүңһара Нутуг — «Грозный (Свирепый, Бешеный) Зюнгарский Нутук (государство)») — ойрат-монгольское государство, существовавшее в XVII—XVIII веках на территории, которая в настоящее время относится к Казахстану, Киргизии, Китаю, России (часть Хакасии), Монголии и занимавшее земли от Тибета и Китая на юге до юга Сибири на севере, от юга Урала и Хивинского, а также Бухарского ханств на западе до Халха-Монголии на востоке, включая в себя озеро Балхаш, Семиречье, озеро Кукунор, горы Тянь-Шань, Алтай, долину реки Или, верховья Оби, Иртыша и Енисея и пр.[4] До настоящего времени на указанной территории сохранились руины ойратских (зюнгарских, калмыцких) буддистских монастырей и крепостей (Семипалатинск, Зайсан), наскальные изображения Будды (под Алма-Атой, около Иссык-Куля) и пр.
Информация