Длина́ волны́ — расстояние между двумя ближайшими друг к другу точками в пространстве, в которых колебания происходят в одинаковой фазе[1][2].
График волны функции (например, физической величины) y, распространяющейся вдоль оси Оx, построенный в фиксированный момент времени (t = const). Длина волны λ может быть измерена как расстояние между парой соседних максимумов y (x) либо минимумов, либо как удвоенное расстояние между соседними точками, в которых y = 0
Длина́ волны́ (в линии передачи) — расстояние в линии передачи, на котором фаза электромагнитной волны вдоль направления распространения меняется на 2π[3].
Длину волны можно также определить:
как расстояние, измеренное в направлении распространения волны, между двумя точками в пространстве, в которых фаза колебательного процесса отличается на {\displaystyle 2\pi }2\pi ;
как путь, который проходит фронт волны за интервал времени, равный периоду колебательного процесса;
как пространственный период волнового процесса.
Представим себе волны, возникающие в воде от равномерно колеблющегося поплавка, и мысленно остановим время. Тогда длина волны — это расстояние между двумя соседними гребнями волны, измеренное в радиальном направлении. Длина волны — одна из основных характеристик волны наряду с частотой, амплитудой, начальной фазой, направлением распространения и поляризацией. Для обозначения длины волны принято использовать греческую букву {\displaystyle \lambda }\lambda , размерность длины волны — метр ([м]).
Как правило, длина волны используется применительно к гармоническому или квазигармоническому (например, затухающему или узкополосному модулированному) волновому процессу в однородной, квазиоднородной или локально однородной среде. Однако формально длину волны можно определить по аналогии и для волнового процесса с негармонической, но периодической пространственно-временной зависимостью, содержащей в спектре набор гармоник. Тогда длина волны будет совпадать с длиной волны основной (наиболее низкочастотной, фундаментальной) гармоники спектра.
Объяснение:
Електролізація - це явище придбання тілом електричного заряду. електризація діелектриків тертям може виникнути при зіткненні двох різнорідних речовин через відмінності атомних і молекулярних сил (через відмінності роботи виходу електрона з матеріалів) . при цьому відбувається перерозподіл електронів (в рідинах і газах ще й іонів) з утворенням на дотичних поверхнях електричних шарів з протилежними знаками електричних зарядів. фактично атоми і молекули однієї речовини більш сильним тяжінням відривають електрони від іншої речовини. отримана різниця потенціалів дотичних поверхонь залежить від ряду факторів — діелектричних властивостей матеріалів, значення їх взаємного тиску при зіткненні, вологості і температури поверхонь цих тіл, кліматичних умов. при подальшому поділі цих тіл кожне з них зберігає свій електричний заряд, а зі збільшенням відстані між ними за рахунок здійснюваної роботи з поділу зарядів, різниця потенціалів зростає і може досягти десятків і сотень кіловольт.
Dм=d/Г=0,5/200 000=0,25/100 000=0,0000025 мм=0,0000000025м=2,5*10^-9 м
2) V=0,005 мм3=5*10^-6 см3 S=500 cм2 d- ?
d=V/S=5*10^-6/5*10^2=1*10^-8 см=1*10^-9 м