Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри
Тро́пики — климатические зоны Земли. В строго географическом понимании расположены между тропиком Козерога (Южным тропиком) и тропиком Рака (Северным тропиком) — основными параллелями, расположенными на 23°26′14.0″ (или 23,43722°) к югу и северу от экватора и определяющими наибольшую широту, на которой Солнце в полдень может подняться в зенит: в северном полушарии — в день летнего солнцестояния, в южном полушарии — в день зимнего солнцестояния.
день летнего солнцестояния -20 или 21 июня день зимнего солнцестояния 21 или 22 декабря день осеннего равноденствия 22 или 23 сентября день весеннего равноденствия 20 или 21 марта
Поля́рный круг — воображаемая линия на поверхности планеты, параллель, выше широты́ которой (то есть дальше от экватора) бывают полярный день и полярная ночь. Полярный круг может существовать только на планете, имеющей ось вращения, причём она должна иметь отличный от нуля угол наклона к плоскости её орбиты (эклиптике). Широ́ты полярных кругов определяются углом наклона оси вращения планеты: из широты полюса (равной 90°) вычитают наклон оси планеты в градусах. На Земле полярные круги расположены на широтах ± 66°33′44″ (66,562°)
Наверное, потому что уже развитым странам, бывает, не хватает воды, и поэтому они начинают брать воду в других местах. И это не только из-за этого. Люди ещё создают разные фабрики, заводы, в которых регулярно заливают воду в независимости от того, сколько осталось. Можно сказать, что люди виноваты в том, что воды стало не хватать на Земле, так же как и кислорода, плодородной почвы и так далее, но они всё же стараются её экономить и это, по крайней мере, пока получается, хоть и плоховато. (Я не знаю, как-то так. Возможно, я написала что-то не правильно. Если это так, то извини...))
Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три спільні риси, притаманні для більшості країн.
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.— 29%, а в 1990 р.— 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн осіб.
Друга риса — зосередження населення і господарства переважно у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до даних.
Приклад: На початку XX сторіччя у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.— близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.— понад 200.
Третя риса — «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо властивим є перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри