Офіційна назва — Турецька Республіка, Туреччина (тур. Turkiye Cumhuriyeti, Turkiye)[2]. Назва країни походить від етноніму турків, народу, що її населяє, і означає Землю турків[3]. Власне turk означає усі тюркомовні народи, а не тільки ті, що мешкають на території сучасної Туреччини. Суфікс привласнення може бути латинського (-ia), арабського (-iyye) або турецького (-iye) походження. Уперше етнонім тюрк згадується під 177 роком до н. е. китайцями щодо народів, які жили на південь від Алтаю. Перший запис терміну тюрк або турук в якості екзоніму зафіксований в давньотюркській рунічній писемності (орхоно-єнісейська писемність) Центральної Азії у добу Тюркського каганату близько VIII століття.
Історія дослідження території
Географічне положення
Туреччина — західноазійська країна, що межує з вісьмома іншими країнами: на сході — з Вірменією (311 км), Азербайджаном (спільний кордон — 17 км), Грузією (273 км), на заході — з Болгарією (223 км) і Грецією (192 км) і Іраном (534 км), на південному сході — з Іраком (367 км) і Сирією (899 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 2816 км[1]. Туреччина на півночі омивається водами Чорного, на заході — Мармурового і Егейського, на півдні Середземного морів Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 7200 км[1].
Un-turkey.png
Карта Туреччини від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території Туреччини та США
Регіональне положення Туреччини (фр.)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 6 морських миль в Егейському морі і 12 морських миль в Чорному і Середземному[5]. Виключна економічна зона встановлена лише в Чорному морі в узгодженні з морськими кордонами колишнього Радянського Союзу[1][6].
Крайні пункти
Докладніше: Крайні точки Туреччини
Час
Докладніше: Час у Туреччині
Час у Туреччині: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[7]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
Докладніше: Геологія Туреччини
Тектонічні розломи та землетруси
Схема тектонічних розломів
Землетруси Туреччини, 1900-2017 роки
Див. також: Гідрогеологія Туреччини
Корисні копалини
Докладніше: Корисні копалини Туреччини
Надра Туреччини багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, залізну руду, мідь, хром, сурма, ртуть, золото, барит, борати, целестіт (стронцій), корунд, польовий шпат, вапняк, магнезит, мармур, перліт, пемзу, пірит (сірку), каолін[8].
Сейсмічність
Докладніше: Сейсмічність Туреччини
Вулканізм
Див. також: Вулкани Туреччини
Рельєф
Докладніше: Рельєф Туреччини
Середні висоти — 1132 м; найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м); найвища точка — гора Арарат (5166 м). Більша частина території Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір'я (на заході) і Вірменського нагір'я (на сході). Переважають висоти від 800 м на заході до 2000 м на сході. На півночі розташовані Понтійські гори (до 3937 м), на півдні — хребти системи Тавра (до 3726 м). Найвища вершина Туреччини — згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м) на Вірменському нагір'ї. Інші вулкани: Сюпхан, Немрут, Ерджіяс.
Рельєф Туреччини
Гіпсометрична карта Туреччини
Боспорська протока з космосу
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Орографічно територію Туреччини можна розділити на 5 областей:
Причорномор'я (Понтійські гори). Гірська система на півночі Туреччини. Включає в себе Західно-Понтійські гори, гори Джанік та Східно-Понтійські гори. Понтійські гори простягнулися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000 км. На сході вони доходять до кордону з Грузією, на заході — до рівнини в низов'ях річки Сакарья. Середня ширина гірського хребта становить 130 км.
Узбережжя Егейського і Мармурового морів (Егейська Анатолія). Цій області властиві значно менші висоти, ніж Причорномор'ю. Її прибережна смуга сильно порізана, ускладнена численними затоками і кам'янистими півостровами і включає безліч островів, глибокі бухти. Узбережжя перетинають гірські кряжі, відкриті в бік Егейського моря, між якими лежать низькі плоскі алювіальні долини. Загалом гірські гряди нижче на заході області (300—450 м). На сході вони підіймаються в середньому до 1500—1850 м, окремі вершини досягають 3050 м. Міжгірні западини зайняті широкими плоскими долинами річок (Гедіз і Великий Мендерес). Ґрунти низовин дуже родючі.
Приро́дний територіа́льний ко́мплекс (ПТК) — це територія, якій притаманна певна єдність природи, зумовлена спільним походженням та історією розвитку, своєрідність географічного положення і діючі в її межах сучасні процеси. Одночасно ПТК — це закономірне поєднання географічних компонентів або комплексів нижчого рангу, що утворюють системи різних рівнів — від географічної оболонки до фації.
У географії терміни природний територіальний комплекс, природно-територіальний комплекс, біогеоценоз, екосистема зазвичай вважають синонімами.
ПТК бувають повні (з 6 компонентів) і неповні (з меншої кількості компонентів [в межах однієї сфери, наприклад водний біоценоз]).