Після смерті Б.Хмельницького гетьманом, згідно з його заповітом (ще за життя гетьмана полковники принесли в цьому присягу), мав стати молодший син Юрій. Але він був надто молодий і недосвідчений для цієї посади. Полковники обирають на своїй раді гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657-1659) якого пізніше затверджують на козачій раді. Новий гетьман розпочав переговори з Річчю Посполитою. Стався розкол у козацькій верхівці. Проти Виговського виступили полтавський полковник Мартин Пушкар та кошовий отаман запорізьких козаків Яків Барабаш. У жорстокій міжусобиці І .Виговський за до татар розбив загони Барабаша й Пушкаря, самі вони загинули. У вересні 1658 р. у Гадячі був підписаний договір із польськими представниками, за яким Україна (в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств) переходила під протекторат Речі Посполитої. При цьому Україна зберігала свій суд, грошову систему, військо. Унія скасовувалася, православні зрівнювалися у правах з католиками, засновувались два університети. Україна втрачала право проводити власну зовнішню політику, реєстр козаків скорочувався з 60 тис. осіб до 30 тисяч. Гадяцький трактат був ратифікований польським сеймом, проте його здійснити не вдалося. Народні маси були невдоволені свавіллям польських військ та не бажали повернення до минулих часів.Весною 1659 р. спалахнув конфлікт з Росією. 100-тисячна російська армія на чолі з князем Трубецьким вирушила на Україну. Під Конотопом козацькі війська під командуванням Виговського за до татар розгромили їх. Двоє воєвод потрапили до татарського полону. Україну продовжували роздирати внутрішні чвари. Полковник Іван Богун та кошовий атаман Іван Сірко не дали змоги Виговському скористатися цією перемогою. Січовиками на Запоріжжі гетьманом бую обрано Юрія Хмельницького (1659г 1663). Виговський був змушений зректися гетьманської булави та виїхати на територію Речі Посполитої де йому належало Барське староство (в 1664 р. він був розстріляний нібито за підбурювання населення проти польської влади). Ю.Хмельницький у Переяславі на переговорах з російськими представниками підписав угоду, яка обмежувала права України. У Києві, Ніжині, Переяславі Брацлаві та Умані розміщувались російські гарнізони з воєводами. Ю.Хмельницький не мав хисту до державної діяльності та перебував під сильним впливом більш старших та досвідченіших генеральних старшин і полковників. Уже в 1660 р. події, що блискавично розгортаютьс призводять до різких змін у політиці гетьмана. Триває війна з Польщею - російська армія була розбита польсько-татарськими військами під Чудновим. Ю.Хмельницький у цей час вичікував поблизу, в Слободи шах. Після Чуднівської битви він укладає з поляками Слободищенський трактат згідно зі статтями якого Україна розривала Переяславські статті й визнавала зверхність польського короля. "Руїна" Невдоволеними політикою Ю.Хмельницького були не лише прості козаки, але й багато полковників, які не хотіли миру з поляками. Зокрема, Яким Сомко (брат першої дружини Б.Хмельницького і дядько Юрія), Василь Золотаренко (брат третьої жінки Б .Хмельницького) теж претендували на гетьманську булаву. Вони вигнали польські загони з Лівобережжя та звернулися до царя за дозволом на обрання гетьмана. Проте Москва розраховувала на підпорядкування всієї України, а не тільки одного Лівобережжя, тому в дозволі було відмовлено. Лише після того, як Ю.Хмельницький зрікся булави, стали можливими вибори нового гетьмана.
Міграційні процеси відбуваються по всьому світу і мають багатовекторну спрямованість. Вони представляють собою рух працездатного населення на міждержавному та міжконнтинентальному рівні, тобто міграція на найвищих рівнях. Такий вид міграції потребує широкого вивчення та повинен мати високий інтерес зі сторони країни, з якої мігрує конкретна особа , так і з сторони держави, в яку мігрує дана особа.
Зрозуміло, що події в Україні з 2014 року сприяли пожвавленню міграційних процесів. Економічна та плітична кризи, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі збурили хвилю міграції як всредині України, так і за її межі.Втім явище зовнішньої трудової міграції не нове. Україна і до Революції гідності була серед найбільш міграційно активних країн ще з 1990-х років.
Можна сказати, що ми маємо лише приблизне уявлення про кількість населення в Україні.
Основні завдання Міжнародної організації праці :
-захист інтересів і прав трудящих;
-підвищення життєвого рівня трудящих;
-покращення умов праці;
-захист від професійних захворювань;
-соціальний захист працівників-іммігрантів;
-сприяння зайнятості іммігрантів.