Медіанний вік 18 років. Піки на роках кратних 10 і 5, від того що більшість населення не знала свій точний вік і під час перепису вказувала приблизний.
1926
Медіанний вік 19,5 років. Населення все ще темне, піки на 10 і 5 трохи зменшились але все ще в рази перевищують норму.
1939
Медіанний вік 23,5 років. За 13 років різко постаріло населення (на 4 роки), перш за все за рахунок зменшення наймолодших вікових груп. Добре видно провал початку 1930-х, значно більший ніж у 1917-1922. Піки на 5-10 зникли серед населення молодше 40 років, серед старших теж значно зменшились.
1959
Медіанний вік 28 років. Тут з'явився і третій воєнний провал народжуваності. Починаючи з вікової групи 35 років жінок у 2 рази більше ніж чоловіків
1989
Медіанний вік 34,8 років. Видно падіння народжуваності у кінці 1960-х як наслідок провалу на 1940-х.
2001
Медіанний вік 38,0 років. Провал 1990-х пов'язаний з економікою посилила і хвиля від провалу 1960-х.
2014
Медіанний вік 39,8 років. Часткове відновлення народжуваності у 2000-х як наслідок зростання чисельності покоління 1970-1980х.
Се́веро-восто́чная сиби́рь расположена на крайнем северо-востоке евразии на стыке трёх литосферных плит — евразийской, северо-американской и тихоокеанской, что определило исключительно сложный рельеф территории. к тому же в течение длительной геологической здесь неоднократно происходили кардинальные перестройки текто- и морфогенеза. если принять, что территория северо-восточной сибири соответствует позднемезозойской верхояно-чукотской складчато-покровной области, то её границами служат: на западе — долины лены и нижнего течения алдана, откуда, пересекая джугджур граница выходит к охотскому морю; на юго-востоке граница проходит по низменности от устья анадыря до устья пенжины; на севере — моря северного ледовитого океана; на юге и востоке — моря тихого океана. некоторые не включают в состав северо-восточной сибири тихоокеанское побережье, проводя границу по водоразделу рек бассейнов северного ледовитого и тихого океанов. в докембрии и палеозое на этой территории появились срединные массивы в виде отдельных микроконтинентов (колымо-омолонский и которые во время мезозойской складчатости были вплетены в кружева складчатых гор. в конце мезозоя территория испытала пенепленизацию. в это время здесь был ровный тёплый климат с хвойно-широколиственными лесами, а по суше на месте берингова пролива сюда проникала североамериканская флора. во время альпийской складчатости мезозойские структуры были расколоты на отдельные блоки, одни из которых поднялись, а другие опустились. срединные массивы поднялись целиком, а там, где они раскалывались, выходила лава. в это же время опустился шельф северного ледовитого океана и рельеф северо-восточной сибири приобрёл облик амфитеатра. самые высокие его ступени идут по западной, южной и восточной границе территории (верхоянский хребет, сунтар-хаята и колымское нагорье). ступенью ниже идут многочисленные плоскогорья на месте срединных массивов (янское, эльгинское, юкагирское и др.) и хребет черского с высшей точкой северо-восточной сибири — горой победа (3003 м). низшей ступенью являются яно-индигирская и колымская низменности.
Западно-сибирская равнина - круп- нейшая на земном шаре, характерной особенностью которой является её сильная . торфяно-бо- лотная страна, как называли её рань- ше, место исключительно обводненное и трудно проходимое, а местами совер- шенно недоступное. это действительно «адские топи» в «царстве кощея». с высоты птичьего полета видны колос- сальные пространства ржаво-желтых болотных массивов, разрисованные кружевными узорами. лишь голубые окна многочисленных, обычно неболь- ших озер и темно-зеленые ленты расти- тельности по берегам извилистых речек разнообразят эту картину. на болотах западной сибири, где 39% мировых запасов торфа, совокупность климатических, почвенных, , геологи- ческих условий обусловили особен-ности процесса торфонакопления в этом регионе: - широкий масштаб заболачива- ния территории, при котором тор- фяным плащом покрыты не только пониженные элементы рельефа, но и водораздельные пространства; - преобладание крупных болот- ных систем, образовавшихся в ре- зультате слияния большого числа болотных массивов. среди последних выделяется груп- па уникальных торфяных месторожде- ний, таких как васюганское (53 тыс. км2), канциярское (132 км2), лайменс- кое (502 км2), салымо-юганское (732 км2).
1897
Медіанний вік 18 років. Піки на роках кратних 10 і 5, від того що більшість населення не знала свій точний вік і під час перепису вказувала приблизний.
1926
Медіанний вік 19,5 років. Населення все ще темне, піки на 10 і 5 трохи зменшились але все ще в рази перевищують норму.
1939
Медіанний вік 23,5 років. За 13 років різко постаріло населення (на 4 роки), перш за все за рахунок зменшення наймолодших вікових груп. Добре видно провал початку 1930-х, значно більший ніж у 1917-1922. Піки на 5-10 зникли серед населення молодше 40 років, серед старших теж значно зменшились.
1959
Медіанний вік 28 років. Тут з'явився і третій воєнний провал народжуваності. Починаючи з вікової групи 35 років жінок у 2 рази більше ніж чоловіків
1989
Медіанний вік 34,8 років. Видно падіння народжуваності у кінці 1960-х як наслідок провалу на 1940-х.
2001
Медіанний вік 38,0 років. Провал 1990-х пов'язаний з економікою посилила і хвиля від провалу 1960-х.
2014
Медіанний вік 39,8 років. Часткове відновлення народжуваності у 2000-х як наслідок зростання чисельності покоління 1970-1980х.
Объяснение: