Под рельефом местности понимают совокупность неровностей земной поверхности.
На топографических планах рельеф изображется горизонталями (0,1-0,15мм) кривыми. Расстояние между соседними горизонталями по высоте называется сечением рельефа. В плане золожением для большей выразительности рельефа каждая 4-я четная по высоте 5м(сечения через 0,5) иля 5-я кратная высоте h=1м горизонталь утолщается и проводится t=0,25мм и в разрыве подписывается ее высота.
Основанием цифры в сторону понижения рельефа.
Направление ската склона обозначается берх-штрихами – черточками длина чрточки 0,5мм.
Для указания высот горизонталей их отметки подписывают в разрывах утолщенных 0,25мм горизонталей распологая основание цифр вниз по рельефу.
Различают следующие формы рельефа:
1)гора-куплообразная возвышенность (выше 200м) 2).Котловина (чашеобразное углубление 3). Хребет – возвышенность вытянутой формы с постепенным понижением имеет водораздельную линию 4)Лощина – вытянутое углубление местности постепенно понижающиеся. Имеет водозборнную линию 5)Седоловина – понижение местности между соседними возвышенностями
Рельєф Північної Америки тісно пов’язаний з її тектонічними структурами. Давній і молодій платформам у сучасному рельєфі відповідають рівнини, областям складчастості на крайньому заході та крайньому сході — гори.
Північна Америка разом з Євразією є залишком давнього материка Північної півкулі Лавразія, який почав розколюватися на сучасні материки наприкінці мезозойської ери, тобто майже 100 млн років тому.
Найдавнішою та найбільшою за площею тектонічною структурою Північної Америки є Північноамериканська платформа, уламок давньої Лавразії. На півночі платформи її кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, утворюючи найбільший у світі за площею Канадський щит.
На південному сході материка розташована молода платформа. За геологічною будовою це глибокий прогин фундаменту, заповнений десятикілометровим шаром осадових гірських порід.
Усю західну частину Північної Америки займає середня за віком область складчастості, яка сформувалася переважно в мезозойську еру внаслідок зустрічного руху Північноамериканської та Тихоокеанської літосферних плит. Про недавній вулканізм тут свідчать гейзери, гарячі джерела, грязьові вулкани.
На заході материка в межах середньої та молодої областей складчастості з півночі на південь простяглася одна з найбільших гірських систем світу — Кордильєри.
травянистые равнины тропических широт называются саваннами