А) территории, где осадков выпадает меньше 100мм/год: пустыня Сахара (северная часть Африки), пустыня Намиб (юго-западное побережье Африки, основная часть на территории Намибии), пустыни Большой Нефуд и Руб-Эль-Хали (занимают большую часть Аравийского полуострова, который находится на юго-западе Евразии), пустыня Такла-Макан (запад Китая, центральная Азия), большая часть Иранского нагорья (2/3 территории лежит в Иране), пустыня Каракумы (большая часть в Туркмении), пустыня Кызылкум (междуречье Амударьи и Сырдарьи, в Узбекистане, Казахстане и Туркмении), пустыня Гоби (на территории Китая и Монголии, центральная Азия), пустыни в Антарктиде, пустыня Атакама (западное побережье Южной Америки, территория Чили), Канадский Арктический Архипелаг и северная част о. Гренландия (севернее Северной Америки) ,пустыня Мохаве (юго-запад США, Северная Америка).
Б) территории, где осадков выпадает более 3000мм/год: Соломоновы острова (юго-западная часть Тихого океана), острова Тувалу (до 1975 года – острова Эллис, находятся в Тихом океане, восточнее Соломоновых островов, немного южнее экватора), о. Калимантан, большая часть Филиппинских островов, частично о. Сулавеси () Каролинские острова (западная часть Тихого океана, севернее экватора, восточнее о. Калимантан), северо-восточная часть о. Новая Гвинея (запад Тихого океана, на север от Австралии), западное побережье о. Суматра (остров в западной части Малайского архипелага, в группе Больших Зондских островов, является частью Индонезии, остров делится экватором почти на равные части), горная часть о. Тайвань (остров в Тихом океане, в 150 км от восточного берега материковой части Китая), горные части полуострова Индокитай (юго-восток Азии), о. Мадагаскар, северная часть его горного массива Царатанан (остров расположен в Индийском океане, у восточного берега Африки), территории Либерии (западная Африка), экваториальная часть Гвинейского залива к северу от экватора (залив Атлантического океана, с запада Африки), экваториальная часть Южной Америки и юго-западная часть Анд (гоная система назапад Южной Америки) , юг Северной Америки, побережье залива Аляска и береговых хребтов Кордильер (Северная Америка).
Карта прикреплена к ответу.
На этот вопрос ответить климатическая карта мира, на которой указано среднегодовое количество осадков. Вс карты – физическая карта мира, политическая карта мира.
Транспорт є один з найважливiших видів діяльності людини у сучасному світі. Він забезпечує функціонування світового господарства і потреби людей в усіх видах перевезень. Транспорт є основою міжнародного географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу утворюють світову транспортну систему. Різні види транспорту використовують їх залежно від конкретних умов.
Залежно від рівня розвитку транспортної системи розрізняють країни, що мають:
а) високорозвинені всі види транспорту (держави Європи, США, Канада);
б) високий рівень більшості видів транспорту (наприклад, Японія не має трубопровідних та річкових перевезень; Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка майже не мають річкового транспорту);
в) переважно один вид транспорту (зокрема, залізничні перевезення є домінуючими в Індії, Аргентині, Марокко, автомобільні — в Афганістані, Саудівській Аравії, Ефіопії, річкові — у Судані, Конго, Парагваї).
Найбільш розвинутими є транспортні системи країн Європи, Північної Америки, де зосереджено понад половину залізничних колій, рухомого складу, автомобільних шляхів, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту: великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, постійне оновлення засобів транспорту. Серед країн з високим рівнем розвитку транспорту вирізняються Японія, Республіка Корея, Тайвань, нафтодобувні країни Перської затоки. Швидкими темпами розвивається транспорт Китаю.
Більшості країн, що розвиваються, властивий низький рівень розвитку транспорту, застарілий малопотужний рухомий склад. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки часто використовують в’ючний та гужовий транспорт.
Робота різних видів транспорту характеризується багатьма чинниками: довжиною мережі шляхів сполучення, кількістю рухомого складу, кількістю зайнятого економічно активного населення на транспорті, а також обсягом перевезень, вантажо- та пасажирообігом.