Основою технополісу є його науково-дослідний комплекс. Він готує радикальні прориви в технології на основі фундаментальних наукових досліджень міжгалузевого характеру, які визначають перспективи розміщених у ньому виробництв.
Технополіси істотно різняться за масштабами, структурою та обсягом послуг, які надаються, за рівнем наукомісткості, складом учасників. До складу технополісів можуть входити:
◊ науково-дослідні організації та установи;
◊ промислові підприємства;
◊ культурно-побутові об'єкти;
◊ комунальні та інформаційні мережі;
◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
◊ фінансово-кредитні установи;
◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.
Технополіс характеризує гнучкість для формування нових структур, перерозподілу ресурсів, утворення нових суб'єктів наукової, науково-технічної та промислової діяльності. Науково-дослідні, промислові та інші організації в ньому самоорганізуються на основі спільної інфраструктури та інформаційної мережі, певної спеціалізації, а роль органів управління обмежується створенням базової інфраструктури, вирішенням різних організаційних питань, стимулювання науково-дослідної діяльності та сприятливого економічного клімату.
Зазвичай технополіси створюються в місцях розташування найбільших співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Створення технополісів охоплює тривалий інтервал часу і відбувається в 4 етапи:
1-й - підготовчий, він займає близько 5 років; 2-й - етап створення базової інфраструктури технополіса, що розтягується на 15-20 років; 3-й - етап розвитку технополіса з тривалістю від 10 до 20 років; 4-й - так званий комерційний етап, на якому напрями наукомісткого технологічного процесу, що реалізуються технополісом, починають давати комерційну віддачу. Цей етап завершує створення і розвиток технополіса з визначеною для нього спеціалізацією.
Основою технополісу є його науково-дослідний комплекс. Він готує радикальні прориви в технології на основі фундаментальних наукових досліджень міжгалузевого характеру, які визначають перспективи розміщених у ньому виробництв.
Технополіси істотно різняться за масштабами, структурою та обсягом послуг, які надаються, за рівнем наукомісткості, складом учасників. До складу технополісів можуть входити:
◊ науково-дослідні організації та установи;
◊ промислові підприємства;
◊ культурно-побутові об'єкти;
◊ комунальні та інформаційні мережі;
◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
◊ фінансово-кредитні установи;
◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.
Технополіс характеризує гнучкість для формування нових структур, перерозподілу ресурсів, утворення нових суб'єктів наукової, науково-технічної та промислової діяльності. Науково-дослідні, промислові та інші організації в ньому самоорганізуються на основі спільної інфраструктури та інформаційної мережі, певної спеціалізації, а роль органів управління обмежується створенням базової інфраструктури, вирішенням різних організаційних питань, стимулювання науково-дослідної діяльності та сприятливого економічного клімату.
Зазвичай технополіси створюються в місцях розташування найбільших співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Створення технополісів охоплює тривалий інтервал часу і відбувається в 4 етапи:
1-й - підготовчий, він займає близько 5 років; 2-й - етап створення базової інфраструктури технополіса, що розтягується на 15-20 років; 3-й - етап розвитку технополіса з тривалістю від 10 до 20 років; 4-й - так званий комерційний етап, на якому напрями наукомісткого технологічного процесу, що реалізуються технополісом, починають давати комерційну віддачу. Цей етап завершує створення і розвиток технополіса з визначеною для нього спеціалізацією.
Технополіси істотно різняться за масштабами, структурою та обсягом послуг, які надаються, за рівнем наукомісткості, складом учасників. До складу технополісів можуть входити:
◊ науково-дослідні організації та установи;
◊ промислові підприємства;
◊ культурно-побутові об'єкти;
◊ комунальні та інформаційні мережі;
◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
◊ фінансово-кредитні установи;
◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.
Технополіс характеризує гнучкість для формування нових структур, перерозподілу ресурсів, утворення нових суб'єктів наукової, науково-технічної та промислової діяльності. Науково-дослідні, промислові та інші організації в ньому самоорганізуються на основі спільної інфраструктури та інформаційної мережі, певної спеціалізації, а роль органів управління обмежується створенням базової інфраструктури, вирішенням різних організаційних питань, стимулювання науково-дослідної діяльності та сприятливого економічного клімату.
Зазвичай технополіси створюються в місцях розташування найбільших співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Створення технополісів охоплює тривалий інтервал часу і відбувається в 4 етапи:
1-й - підготовчий, він займає близько 5 років;
2-й - етап створення базової інфраструктури технополіса, що розтягується на 15-20 років;
3-й - етап розвитку технополіса з тривалістю від 10 до 20 років;
4-й - так званий комерційний етап, на якому напрями наукомісткого технологічного процесу, що реалізуються технополісом, починають давати комерційну віддачу. Цей етап завершує створення і розвиток технополіса з визначеною для нього спеціалізацією.