1095 – Клермонский собор: призыв папы Урбана II к крестовому походу во имя освобождения Гроба Господня из рук мусульман и теснимой неверными Византии.
1096 – Агитация за крестовый поход Петра Пустынника и Вальтера Голяка в народной среде. Еврейские погромы в городах Германии. Крестовый поход бедноты. Истребление неорганизованных толп крестьян-крестоносцев сельджуками в Малой Азии. Начало крестового похода знати. Его главные участники – Раймонд Тулузский, Готфрид Бульонский, брат Готфрида Балдуин, Боэмунд Тарентский с племянником Танкредом, брат французского короля Гуго Вермандуа, брат английского короля Роберт Нормандский. Сбор вождей крестоносцев в Константинополе и вассальная присяга большинства из них византийскому императору Алексею Комнину за будущие завоевания на востоке.
1097 – Взятие Никеи крестоносцами и передача её Византии. Разгром крестоносцами сельджуков при Дорилее
1098 – Захват Эдессы и Антиохии крестоносцами первого похода. Неудачная осада рыцарей в Антиохии мосульским эмиром Кербогой.
1099 – Взятие Триполи крестоносцами. Взятие ими Иерусалима (15 июля 1099). Разгром крестоносцами у Аскалона египетской армии, пришедшей изгнать их из Иерусалима (12 августа 1099). Провозглашение Иерусалимского королевства и избрание его монархом Готфрида Бульонского. Создание вассальных Иерусалиму крестоносных владений: графства Эдессы (Балдуином), княжества Антиохии (Боэмундом Тарентским), графства Триполи (Раймондом Тулузским). Преобразование христианской ассоциации иоаннитов (госпитальеров) в духовно-рыцарский орден.
Відповідь:Опозицію очолив Вітовт Кейстутович, двоюрідний Яґайлів брат і конкурент у боротьбі за великокняжий престол. Після низки збройних сутичок Владислав-Яґайло у 1392 р. змушений був визнати Вітовта своїм довічним намісником, а 1398 р. той проголосив себе повновладним великим князем литовським під номінальною зверхністю польського короля, чим фактично розірвав Кревську унію. Авторитет Вітовта зростав. Коли Ядвіга звернулася з вимогою данини з Великого князівства, яку нібито Ягайло подарував їй «на віно», Вітовт оголосив її листа старійшинам, і всі вони рішуче відмовили: «Ніколи нікому Велике князівство не платило данини!» На таємній нараді 1398 р. князі й бояри литовські та руські проголосили його князем Литви і Русі. Кревська угода була скасована. Дальшим кроком було проголошення незалежностіВеликого князівства. Вітовт одружив свою дочку Софію з великиммосковським князем ВасиліємІ.
Великою помилкою його було втручання в татарські справи: під час боротьби ханів Золотої Орди він вирішив підтримати Тохтамиша проти Едигея. Перемога була на боці Едигея.Над Ворсклою 1399 року татари розгромили Вітовтове військо:забито було десятки князів, поліг цвіт литовсько-руського лицарства.
Ця поразка над Ворсклою не припинила успіхів Вітовта на сході, і дипломатичним шляхом він досягнув того, чого не міг добитися збройною силою.
Після поразки над Ворсклою Ягайло запропонував Вітовтові компроміс. Справа у тім, що у 1399 роціпомерла Ядвігаі Ягайло почував себе непевним, бо з ії смертю боявся, що перестане бути королем Польщі. У1401 р. у Вільнівідбувсяз'їздлитовської шляхти з земель, безпосередньо належних Вітовтові. Князі-володарі участі в з'їзді не взяли. На з’їзді було укладено дві грамоти: в одній, підписаній Вітовтом, він обіцяв вірність Ягайлові та Короні Польській і зазначав, що після його смерті великокняжа влада та землі повернуться Ягайлові. В другій грамоті «прелати, барони, шляхтичі й зем'яни» ручилися, що всі землі після смерті Вітовта повернуться Ягайлові та Короні, а вони шукатимуть іншого володаря. Однак в останній грамоті застерігалося, що, в разі бездітности Ягайла, після його смерті польські пани не можуть обрати короля без відома Вітовта.
Людина непересічних політичних та військових талантів, Вітовт упродовж свого майже 40-літнього (1392-1430 рр.) правління зумів поставити аморфний конґломерат земель, що склався в Ольґердову добу, у більшу залежність від великого князя.
Авторитету Вітовтові додавала й зовнішня політика. З'єднаним польсько-русько-литовським силам вдалося розгромити рицарське військо Ордену у знаменитій битві 15 липня1410 р. під с. Ґрюнвальдом(литовськем. Жальґірис; нині на території Ольштинського воєводства Польщі).
Пояснення: