для україни люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. опинившися під владою кріпосницької й католицької польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.
як зазначає і.п.крип`якевич, “люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українськиї державних традицій, що заховалися під формами автономії у великому князівстві литовському…весь розвиток життя ішов під важким наступом польщі” [3,129-130].
внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо.
люблінська унія спричинила зміни в адміністративному інні українських земель. вища державна влада в речі посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство.
територія держави поділялась на шість воєводств: руське, белзьке, волинське, подільське, брацлавське та київське. на чолі кожного з них був воєвода. воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець).
під впливом унії змінилася й судова система. у кожному повіті впроваджувалися гродські та земські суди. гродський суд очолював староста. цей суд розглядав важливі кримінальні справи про наїзди, пограбування, побої, вбивства, крадіжки. земський суд обирався місцевою шляхтою. він розглядав цівільні справи, межові суперечки шляхти, розв`язував конфлікти щодо нерухомого майна.
в судово-адміністративних установах волинського, брацлавського та київського воєводств застосовувалися литовський статут 1529 р. судочинство велося українською мовою. вищою судовою інстанцією був люблінський трибунал.
органами шляхетського самоврядування були сеймики у волостях і повітах. на сеймиках шляхта вирішувала місцеві справи й обирала судових урядовців та послів до вальних сеймів та трибуналів.
характеризуючи соціальні наслідки люблінської унії, м.с.грушевський зазначає: “князі й магнати, що перед тим мали дуже велику вагу і держали в своїх руках всю , тепер були зрівняні в правах з рядовою шляхтою, - хоч на ділі, завдяки свому богацтву, вони й далі високо підіймали ся над нею, держачи в своїй службі не раз цілі юрби біднішої шляхти. податки і військову службу з шляхти знято, вона тепер не знала майже ніяких обовязків, а дістала величезні права…; коронні землі роздавалися шляхтичам в доживотні держави і вони правили ними як поміщики; ніхто, крім шляхтичів не міг дістати ніякого уряду світського, а навіть і духовного” [1, 194].
українські феодали, дотримуючись своїх станових та особистих інтересів, здебільшого, полонізувалися та окатоличувалися. великими землевласниками в україні були як польські (жолкевські,потоцькі, конецпольські, калиновські, струсі), так і українські магнати (вишневецькі, острозькі, заславські, збаразькі, немиричі). завдяки величезним латифундіям на київщині, брацлавщині й лівобережній україні магнати відчували себе “королев`ятами”, які не підпорядковувалися жодній адміністрації. ці “удільні князі” здійснювали суд над своїми підданими, засновували міста і слободи, будували палаци, організовували військові загони, роздавали землю за службу своїм васалам.
ще одним наслідком унії можна вважати процеси народної та феодальної колонізації, що розгорнулися в напрямку на схід та південний схід. на нових землях оселялися селяни-втікачі з районів розвинутого фільваркового господарства, де зростала панщина. для селян магнати оголошували тут “слободи” – новопоселенцям надавалися значні пільги у виконанні повинностей на визначену кількість років.
як зазначалося вище люблінська унія спричинила привласнення українських земель польськими магнатами й шляхтою, представники якої засновували тут фільварки та промисли. українська шляхта, що дотримувалася православної віри, володіла невеликими маєтностями. в подальшому усунення української шляхти від влади призвело до того, що багато її синів поповнили козацтво (прикладом тому був петро конашевич-сагайдачний), а в період визвольної війни середини xvii ст. багато українських шляхтичів стали керівниками козацької армії.
таким чином, люблінська унія 1569 р. мала відчутні негативні наслідки для українського народу, визначивши подальші процеси його суспільного розвитку: посилення національного гніту та зростання національно-визвольного руху.
1.не было преодолено враждебное отношение покоренных племен к завоевателям.
2,император (король Карл Великий в 800г. принял титул императора) ввел сильно децентрализованное управление, построенное, как встарь, на личных контактах со знатью. Такие контакты поддерживались с VIв. посредством объезда королем своих земель. Были построены особые дворцы, которые король регулярно посещал, встречался с местной знатью и принимал решения. С разрастанием империи объехать все ее части стало столь затруднительно, что личные контакты ослабли и местная знать получила возможность действовать независимо.
3.В-третьих, возникла проблема преемственности власти, и борьба за трон разгорелась после 840г. В результате возникли два осколка империи — немецкий и французский. Слабость центральной власти особенно сильно проявилась во второй половине IXв. , когда начались набеги викингов, но император не выполнил свою феодальную обязанность перед вассалами и не пришел на Это порвало все феодальные узы, связывавшие императора и местную знать.
«Русский вопрос» на Парижской мирной конференции (1919-1920 гг.) Год: 1949 Автор: Штейн Борис Ефимович Жанр: монография, история, дипломатия, политология, право, империализм Издательство: ГосполитиздатЯзык: Русский Формат: DjVu Качество: Отсканированные страницы + слой распознанного текста Количество страниц: 464Описание: Парижская мирная конференция была официально созвана с целью положить конец состоянию войны, начавшейся 1 августа 1914 г. между державами Антанты и центральными державами... Было бы, однако, абсолютно неправильно сводить работу Парижской мирной конференции только к составлению текстов мирных договоров. На конференции речь шла не столько о выработке формальных мирных договоров, сколько о послевоенном переделе мира. Мирные договоры должны были легализовать результаты империалистической борьбы не только во время четырёх лет войны, но и за столом Мирной конференции. Задачей настоящей работы является исследование лишь одного вопроса, обсуждавшегося на Парижской конференции, — «русского вопроса». Расположение исследуемого материала в основном следует хронологической последовательности обсуждения отдельных проблем на Парижской мирной конференции. «Русский вопрос» был не просто одной из многих проблем парижской тематики. Этот вопрос по своей роли и влиянию на всю работу конференции, на все принятые ею решения превосходил, несомненно, остальные вопросы.
ответ:
ответ дан
irka180503
наслідки люблінської унії для україни.
для україни люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. опинившися під владою кріпосницької й католицької польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.
як зазначає і.п.крип`якевич, “люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українськиї державних традицій, що заховалися під формами автономії у великому князівстві литовському…весь розвиток життя ішов під важким наступом польщі” [3,129-130].
внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо.
люблінська унія спричинила зміни в адміністративному інні українських земель. вища державна влада в речі посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство.
територія держави поділялась на шість воєводств: руське, белзьке, волинське, подільське, брацлавське та київське. на чолі кожного з них був воєвода. воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець).
під впливом унії змінилася й судова система. у кожному повіті впроваджувалися гродські та земські суди. гродський суд очолював староста. цей суд розглядав важливі кримінальні справи про наїзди, пограбування, побої, вбивства, крадіжки. земський суд обирався місцевою шляхтою. він розглядав цівільні справи, межові суперечки шляхти, розв`язував конфлікти щодо нерухомого майна.
в судово-адміністративних установах волинського, брацлавського та київського воєводств застосовувалися литовський статут 1529 р. судочинство велося українською мовою. вищою судовою інстанцією був люблінський трибунал.
органами шляхетського самоврядування були сеймики у волостях і повітах. на сеймиках шляхта вирішувала місцеві справи й обирала судових урядовців та послів до вальних сеймів та трибуналів.
характеризуючи соціальні наслідки люблінської унії, м.с.грушевський зазначає: “князі й магнати, що перед тим мали дуже велику вагу і держали в своїх руках всю , тепер були зрівняні в правах з рядовою шляхтою, - хоч на ділі, завдяки свому богацтву, вони й далі високо підіймали ся над нею, держачи в своїй службі не раз цілі юрби біднішої шляхти. податки і військову службу з шляхти знято, вона тепер не знала майже ніяких обовязків, а дістала величезні права…; коронні землі роздавалися шляхтичам в доживотні держави і вони правили ними як поміщики; ніхто, крім шляхтичів не міг дістати ніякого уряду світського, а навіть і духовного” [1, 194].
українські феодали, дотримуючись своїх станових та особистих інтересів, здебільшого, полонізувалися та окатоличувалися. великими землевласниками в україні були як польські (жолкевські,потоцькі, конецпольські, калиновські, струсі), так і українські магнати (вишневецькі, острозькі, заславські, збаразькі, немиричі). завдяки величезним латифундіям на київщині, брацлавщині й лівобережній україні магнати відчували себе “королев`ятами”, які не підпорядковувалися жодній адміністрації. ці “удільні князі” здійснювали суд над своїми підданими, засновували міста і слободи, будували палаци, організовували військові загони, роздавали землю за службу своїм васалам.
ще одним наслідком унії можна вважати процеси народної та феодальної колонізації, що розгорнулися в напрямку на схід та південний схід. на нових землях оселялися селяни-втікачі з районів розвинутого фільваркового господарства, де зростала панщина. для селян магнати оголошували тут “слободи” – новопоселенцям надавалися значні пільги у виконанні повинностей на визначену кількість років.
як зазначалося вище люблінська унія спричинила привласнення українських земель польськими магнатами й шляхтою, представники якої засновували тут фільварки та промисли. українська шляхта, що дотримувалася православної віри, володіла невеликими маєтностями. в подальшому усунення української шляхти від влади призвело до того, що багато її синів поповнили козацтво (прикладом тому був петро конашевич-сагайдачний), а в період визвольної війни середини xvii ст. багато українських шляхтичів стали керівниками козацької армії.
таким чином, люблінська унія 1569 р. мала відчутні негативні наслідки для українського народу, визначивши подальші процеси його суспільного розвитку: посилення національного гніту та зростання національно-визвольного руху.
объяснение:
на украинском не ферштейн если,что..