1. Мінойську цивілізацію відкрив у 1900 році археолог Артур Еванс. Ахейську цивілізацію у 1870 році розкопав та дослідив Г.Шліман.
2. Часом розквіту Ахейської цивілізації можна вважати XV—XIII ст. до н.е. У цей час зона її поширення охоплювала весь Пелопоннес, Центральну Греці ю (Атику, Беотію, Фокиду), значну частину Північної Греції (Фессалію), а також багато островів Егейського моря. Основними центрами мікенської культури, як і на Криті, були палаци. Майже всі мікенські палаци були укріплені і являли собою справжні цитаделі, що нагадували своїм зовнішнім виглядом замки середньовічних феодалів. Усередині палаців стіни прикрашали фрески; обов'язковими елементами благоустрою були ванні кімнати, водопровід і каналізаційні системи. У невеликих кімнатах зберігався архів (у "Палаці Нестора" архів налічував понад 1000 глиняних табличок, написаних знаками лінійного складового письма). З табличок стало відомо, що на той час у Греції вже існувало рабство. Значна частина документів стосується обліку праці ремісників, серед яких — представники різних професій; ковалі, муляри, кравці, теслі, гончарі, зброярі, золотих справ майстри й навіть парфумери. Добре розвинутий державний бюрократичний апарат забезпечував як облік, так і розподіл продуктів праці. На чолі палацової держави стояв ванак, тобто пан, володар. До кола вищої знаті, що оточувала ванака, належали жреці головних храмів держави й вищі військові чини. Землероби й ремісники були політично безправними й не брали ніякої участі в управлінні державою.
Занепад Ахейської цивілізації. Наприкінці ХНІ ст. до н.е. племінні народи всього північно-балканського регіону через якісь невідомі для нас причини почали мігрувати. Величезна маса варварських племен знялася з насиджених місць і рушила на південь, у багаті й розвинуті області Середньої Греції, Пелопоннесу, а також у Малу Азію. На своєму шляху прибульці захопили й зруйнували величезну кількість мікенських поселень. Таким чином, на межі ХШ-ХП ст. до н.е. мікенська цивілізація зазнала страшного удару, після якого вже не змогла відновитися.
У цей же період гається масова еміграція зі східних територій бал папської Греції в Малу Азію і на прилеглі острови. У результаті цих переміщень на західному узбережжі Малої Азії, на островах Лесбос, Хіос, Самое, Родос та ін. виникла велика кількість нових поселень, серед яких найбільшими були еолітська Смірна, іонійські міста Колофон, Ефес, Мілет, дорійський Галікарнас.
1986 жылы оқиға ПТМС (Публичная телепередающая мультипересылательная система) талдау Қазақстан Республикасының мынау ғылыми дамытушыларымен және коммуникативтік құралдарының мамандары дайындап оқушылар арасында орындалды. Талдаудың бірінші пәні "Поезия" болатынлықты немесе "келісемін келіспеймін" пәні дегенді меаны, ал бұл пәнінің мақсаты оқушылардың көзқарасын дамыту, шынымендікті білуді және халықта балаларды ғұндауды дамыту болып табылады. Поэзия көптеген қоңызды және талантты оқушыларды өз отбасының, школасының, отандығының немесе халықтың шешіміне қатысты жағдайларда айдын болуына көмекші болуы керек. Оларды қарым-қатынасқанда халықтың себепті қозғалуларын достарлықпен ешкімге иәсер етіп, жақындарын көз көрлері арқылы түсіндіре алады.
Талдаудың екінші пәні "түсіндіру" пәні болатынлықты немесе "себебі" пәні дегенді меаны. Бұл пәндер арқылы оқушыларға ПТМС талдауды дұрыс түсіндіру, оқу процесін назар аударатын себептерді түсіндіру, сонымен қатар ойлау жаттығуларын түсіндіру көрсетіледі. Пәнні оқушылармен бірге аялау, сөйлеу, салмақтық иелену және сыныптағы социалды өмірге қатысты қабілеттерді дамыту мақсатында талдау дәрігері сол пәнні әріп жүйесінің, логикалық көрсеткіштерінің, жүйелі көрділерінің негізгі мағлұматтарын оқушыларға бермелі болуы қажет.
Талдаудың үшінші пәні "мысалдар" пәні болатынлықты немесе "фактілер" пәні дегенді меаны. Ол пәннің мақсаты осы ғылыми талдау аясындағы алдын ала орналасқан маңызды ұғымдарды, контекстілікті ұғымдарды және фактілерді оқушыларға ашу көздерін қалай жақсартуға болады. Бұл пән арқылы оқушылар талдауды ұғымдау мен қатысылға аман тапсыру, жеке логиканы жасау, жылдам өзгертулерге келесі елдеулерің ережелерін, жолларды, қоғамдағы сияси мен экономикалық жағдайларды қозғалуларын, саясаттың жандыру жолдарын, өлкемен кәсіби жасушыларды орналасуына көмекші болуы керек.
Талдаудың төртінші пәні "салдары" пәні дегенді меаны. Салдар арқылы оқушыларға жалпы ғылыми мен өзара әрекетке сәйкес мәліметтерді беріп, аяқтау нұсқасын толтырумен жасауға болатындығын білуіміз керек. Салдар арқылы оқушылар оқиғаны талдау құралдарымен, өзара әрекетке сәйкес ғылыми талдаудармен, отандық байланыстармен жаңа білім береді және үйретеді.
Солайша, 1986 жылы оқиға ПТМС талдауы үшін "Поезия", "Түсіндіру", "Мысалдар" және "Салдары" пәндеріне бөлінетіндігін білуіміз қажет. Бұл пәндер оқушыларға көркем дамыту, логикалық ойлау және қоршағандық қабілеттерді дамыту, дұрыс түсіну, ұқыптылық жасау мен басқа өзара әрекетке сәйкес бейнелеуді үйрету мақсатында өңдеулерге арналған.
Существует несколько суждений о происхождении Древнерусского государства, которые поддерживают антинорманисты. Антинорманисты - это историки, которые отрицают или сомневаются во влиянии скандинавских варягов на формирование Древнерусского государства.
а) Согласно одному из суждений, варяги приплыли с южного или восточного берега Балтийского моря, где не обитали норманны. Таким образом, они могут быть представлены как иностранцы, которые не имели никакого отношения к древнерусским славянам.
б) Другое суждение состоит в том, что варяги были скандинавскими викингами-завоевателями. Согласно этому мнению, они пришли на территорию Руси с целью завоевания и приняли власть над славянским населением.
в) Третье суждение состоит в том, что первая княжеская династия на Руси произошла от скандинавов. Это означает, что первые князья руси были скандинавского происхождения и установили власть над восточными славянами.
г) Некоторые антинорманисты считают, что племя "русь" имеет славянское происхождение, то есть скандинавские варяги не играли ключевую роль в формировании русской нации и государства.
д) Наконец, многие антинорманисты утверждают, что без скандинавского князя Рюрика государство у восточных славян никогда бы не сложилось. Это суждение указывает на то, что Рюрик и его последователи сыграли решающую роль в формировании Древнерусского государства.
Стоит отметить, что данные суждения о происхождении Древнерусского государства, поддерживаемые антинорманистами, являются предметом исторических дискуссий и споров. Исторические источники и археологические находки предоставляют различные данные, на основе которых может быть сформулировано несколько теорий. Поэтому в историческом исследовании всегда важно учитывать множество факторов и искать наиболее достоверные свидетельства и доказательства.
Відповідь:
1. Мінойську цивілізацію відкрив у 1900 році археолог Артур Еванс. Ахейську цивілізацію у 1870 році розкопав та дослідив Г.Шліман.
2. Часом розквіту Ахейської цивілізації можна вважати XV—XIII ст. до н.е. У цей час зона її поширення охоплювала весь Пелопоннес, Центральну Греці ю (Атику, Беотію, Фокиду), значну частину Північної Греції (Фессалію), а також багато островів Егейського моря. Основними центрами мікенської культури, як і на Криті, були палаци. Майже всі мікенські палаци були укріплені і являли собою справжні цитаделі, що нагадували своїм зовнішнім виглядом замки середньовічних феодалів. Усередині палаців стіни прикрашали фрески; обов'язковими елементами благоустрою були ванні кімнати, водопровід і каналізаційні системи. У невеликих кімнатах зберігався архів (у "Палаці Нестора" архів налічував понад 1000 глиняних табличок, написаних знаками лінійного складового письма). З табличок стало відомо, що на той час у Греції вже існувало рабство. Значна частина документів стосується обліку праці ремісників, серед яких — представники різних професій; ковалі, муляри, кравці, теслі, гончарі, зброярі, золотих справ майстри й навіть парфумери. Добре розвинутий державний бюрократичний апарат забезпечував як облік, так і розподіл продуктів праці. На чолі палацової держави стояв ванак, тобто пан, володар. До кола вищої знаті, що оточувала ванака, належали жреці головних храмів держави й вищі військові чини. Землероби й ремісники були політично безправними й не брали ніякої участі в управлінні державою.
Занепад Ахейської цивілізації. Наприкінці ХНІ ст. до н.е. племінні народи всього північно-балканського регіону через якісь невідомі для нас причини почали мігрувати. Величезна маса варварських племен знялася з насиджених місць і рушила на південь, у багаті й розвинуті області Середньої Греції, Пелопоннесу, а також у Малу Азію. На своєму шляху прибульці захопили й зруйнували величезну кількість мікенських поселень. Таким чином, на межі ХШ-ХП ст. до н.е. мікенська цивілізація зазнала страшного удару, після якого вже не змогла відновитися.
У цей же період гається масова еміграція зі східних територій бал папської Греції в Малу Азію і на прилеглі острови. У результаті цих переміщень на західному узбережжі Малої Азії, на островах Лесбос, Хіос, Самое, Родос та ін. виникла велика кількість нових поселень, серед яких найбільшими були еолітська Смірна, іонійські міста Колофон, Ефес, Мілет, дорійський Галікарнас.