Зазнавши поразки, Персія назавжди відмовилася від експансії в західному напрямку, вона позбулася багатьох підвладних територій, і винесла з цього хороший урок. Хоча греки, зокрема афіняни, вийшли з конфлікту переможцями, це мало як позитивні, так і несприятливі наслідки. Матеріальні і людські ресурси Афін за 50 років воєн і битв виявилися виснажені, і цим не забула скористатися Спарта, майже не брала участі в загальногрецькому конфлікті.
449 р. До н. е. підписання при дворі Артаксеркса I в Сузах принизливого для Персії Каллієвого світу. За ним, перси зобов'язувалися ні під яким видом не вводити свої судна в межі Егейського моря, і визнати незалежність всіх грецьких міст в Малій Азії і прилеглих островах.
431 р. До н. е. почалася війна між Делоським і Пелопонеським союзом, в ній демократичні Афіни протистояли олігархічній Спарті. Афіняни були занадто виснажені після воєн з персами, в новому конфлікті, що тривав 27 років, вони зазнали нищівної поразки.
424 р. До н. е. після смерті Артаксеркса I Персія вступила в смугу нестабільності, політичного та економічного занепаду. Держава Ахеменідів стрясали війни між претендентами на царський трон, повстання в окремих областях, на прикладі іонійських міст спраглих незалежності.
404 р. До н. е. спалахнуло повстання в Єгипті, в спробах придушити його, перське військо було розбите єгиптянами, підтриманими спартанським царем. Персам лише через 70 років вдасться відновити контроль над землею Осіріса, і то лише на короткий період, що тривав всього 9 років.
331 р. До н. е. відбулася вирішальна битва при Гавгамелах, між військами Дарія III і Олександра Великого, урочисто вступив після перемоги у Вавилон. Після цієї події держава Ахеменідів припинила своє існування і ніколи більше не відроджувалася.
Якщо порівнювати перша і остання подія, це можна назвати парадоксом історії. Персів, під час їх походів до Греції, переслідували невдачі, так, немов сама природа опиралася цьому. Особливо яскравий епізод стався після руйнування понтонного мосту через Геллеспонт, коли Ксерс наказав катам шмагати батогами води протоки. Це було не проявом божевілля у перського царя, а актом відчаю. І зовсім по іншому склалося для Олександра, здавалося, самі боги благоволили і протегували молодому греку, який відправився на завоювання Персії
В 509 году д н э в риме пала царская власть, была провозглашена аристократическая республика С первых же дней ей пришлось вынести интервенцию этрусков, мечтавших восстановить на престоле свою династию и тем самым поставить Рим в зависимость от себя. Имена римских героев участников этой войны навсенгда вошли в историю Историю Римской республики можно поделить на три этапа Первый этап(509-264)от свержения царей до подчинения Риму всего Апенинского полуострова. Второй этап(264-146)от первой пунической войны до завоевания Карфагена и Греции. Третий этап(146-46)от расцвета республики до ее кризиса и образования империи. Уже в 5 в до н э Рим начинает проводить свою агрессивную политику на Апеннинском полуострове. Это государство во многом напоминало Соединенные Штаты Америки в Древнем Мире, особенно в свой республикан ский период. Являясь передовым по форме праления, Рим пытался диктовать свои условия различным слабым эллинистическим государствам, при этом не редко заявляя о защите прав местного населения или же под предлогом освобождения каково-нибудь народа от власти тирана. При этом часто освободив эти страны, римляне навечно их оккупировали. Такова в кратце схема развития древнеримской республики. Государственные должности республики Консул-высшая государственная должность, избиралось сразу двое. По закону 180 года консулом мог стать мужчина достигший 43 лет. Диктатор-назначался консулами, по предложению сената, обычно в критическое для республики время. Поздние диктаторы Сулла, Цезарь фактически представляли из себя монархов. Претор-глава судебной власти республики, избиралось шесть преторов сроком на год, в позднейшие времена их стало больше. По закону 180 года, претором мог быть избран мужчина достигший 40 лет. Трибун народный-должносное лицо защищавшие права плебеев от посягательств патрициев, избирался с490 года. Квестор-должносное лицо заведовавшие финансами. Изначально назначался консулами, с 447 года избирался народом. Во времена республики количество квесторов увеличилось с двух до двадцати. По закону 180 года квестором мог быть избран мужчина достиший 30 лет. Эдил-должносное лицо следившие за санитарным состоянием Рима, первоначально народного трибуна.
Христиане- это люди, которые верят в воскресение Иисуса. Евангелие- Часть библии, содержащая рассказы о жизни и учении Христа. Апостол-ученик Христа, ра его учения. Священник- служитель религиозного культа. Второе пришествие- это событие, когда Иисус снова придёт на Землю. Страшный суд-последний суд, совершаемый Богом над людьми с целью выявления праведников и грешников. Выражение Иуда придатель возникло тогда, когда Иуда предал Иисуса и взял за это тридцать серебряников. Их употребляют когда человек предал человека за деньги.
Объяснение:
Наслідки греко-перських воєн
Зазнавши поразки, Персія назавжди відмовилася від експансії в західному напрямку, вона позбулася багатьох підвладних територій, і винесла з цього хороший урок. Хоча греки, зокрема афіняни, вийшли з конфлікту переможцями, це мало як позитивні, так і несприятливі наслідки. Матеріальні і людські ресурси Афін за 50 років воєн і битв виявилися виснажені, і цим не забула скористатися Спарта, майже не брала участі в загальногрецькому конфлікті.
449 р. До н. е. підписання при дворі Артаксеркса I в Сузах принизливого для Персії Каллієвого світу. За ним, перси зобов'язувалися ні під яким видом не вводити свої судна в межі Егейського моря, і визнати незалежність всіх грецьких міст в Малій Азії і прилеглих островах.
431 р. До н. е. почалася війна між Делоським і Пелопонеським союзом, в ній демократичні Афіни протистояли олігархічній Спарті. Афіняни були занадто виснажені після воєн з персами, в новому конфлікті, що тривав 27 років, вони зазнали нищівної поразки.
424 р. До н. е. після смерті Артаксеркса I Персія вступила в смугу нестабільності, політичного та економічного занепаду. Держава Ахеменідів стрясали війни між претендентами на царський трон, повстання в окремих областях, на прикладі іонійських міст спраглих незалежності.
404 р. До н. е. спалахнуло повстання в Єгипті, в спробах придушити його, перське військо було розбите єгиптянами, підтриманими спартанським царем. Персам лише через 70 років вдасться відновити контроль над землею Осіріса, і то лише на короткий період, що тривав всього 9 років.
331 р. До н. е. відбулася вирішальна битва при Гавгамелах, між військами Дарія III і Олександра Великого, урочисто вступив після перемоги у Вавилон. Після цієї події держава Ахеменідів припинила своє існування і ніколи більше не відроджувалася.
Якщо порівнювати перша і остання подія, це можна назвати парадоксом історії. Персів, під час їх походів до Греції, переслідували невдачі, так, немов сама природа опиралася цьому. Особливо яскравий епізод стався після руйнування понтонного мосту через Геллеспонт, коли Ксерс наказав катам шмагати батогами води протоки. Це було не проявом божевілля у перського царя, а актом відчаю. І зовсім по іншому склалося для Олександра, здавалося, самі боги благоволили і протегували молодому греку, який відправився на завоювання Персії