Кангюи жили в III в.до н.э. - V в.н.э.
В священной книге древнего Ирана VI в. до н.э. «Авесте» говорится о народе Канха.
Древнекитайский историк Сыма Цянь в «Исторических записках» описал жизнь и быт кочевников. В китайском источнике «Цянь Ханьшу» имеются сведения о возникновении государства кангюев, его границах.
Исследователи считают, что у кангюев существовала письменность, по утверждению китайских послов во дворце правителя кангюев имелись писаные своды законов. Памятники письменности кангюев не сохранились.
В 46-36 гг. до н.э. кангюи оказали гуннам в борьбе против Китая. По китайским данным, союз племен кангюев насчитывал 120 тысяч кибиток, 600 тысяч человек, до 120 тысяч воинов.
Основным местом расселения кангюев было среднее течение Сырдарьи, а также берега рек Арысь, Талас, нижнее течение Сырдарьи. Удобное географическое положение позволяло контролировать части Великого Шелкового пути из Средней Азии в Поволжье. Кангюи граничили на севере с сарматами и аланами. Китайские источники сообща
Объяснение:
Самое ценное в этой цитате то, что она актуальна и в наше время. Если учесть, что в то время монастырь был учреждением образования, то действительно, как можно получить образование, если нет книг ? Кроме того, библиотека давала возможность для самообразования людям, живущим в монастыре и посетителям. Так что ценность книги во все времена была неоспоримой, ведь жил философ Фома Аквинский в 1225-1274г.г И выражение философа о том, что когда отсутствует библиотека, то отсутствует самое главное, а его образное объяснение (кухня без котла, речка без рыбы и т.д) подчёркивает главную мысль ещё острее и даёт ясное понимание сказанному.
Объяснение:
Поразка у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Опозицію проти них очолив герцог йоркський Річард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був несповна розуму, а владу в країні тримала його дружина Маргарита. У 1455 р. Річарда оголосили регентом королівства. Такий поворот подій не влаштовував родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Зрештою, палацові інтриги переросли у відкриті збройні сутички між прихильниками двох родин і у громадянську війну, що дістала назву Червоної (елемент герба Ланкастерів) та Білої (елемент герба родини Тюдорів, що започаткувала після війни нову династію) троянд. На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. Проте вже наступного року син Річарда за підтримки могутнього графа Уоріка став королем Едуардом IV. Королева Маргарита з сином утекла до Франції.
Едуард, ставши королем, відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прихильників. Роздаючи ці володіння, він створив покірну собі нову знать.. Політика Едуарда IV викликала невдоволення навіть у його прихильників. Граф Уорік, посварившись із ним, утік до Франції, де уклав союз із Маргаритою.
У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Уоріком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зумів повернути собі владу. Уорік, якого назвали "творцем королів”, Генріх VI та його син загинули, а Маргариту взяли в полон. Після смерті Едуарда IV королем мав стати його син Едуард V, але брат покійного короля герцог Річард Глостер наказав ув’язнити молодого короля та його брата у Тауер і сам проголосив себе королем Річардом III (1483 – 1485 рр.).
Його противники об’єдналися навколо одного з останніх Ланкастерів, який жив у вигнанні, Генріха Тюдора. Останній зібрав військо і висадився в Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися дві армії. Річард III був зраджений, його армія розбіглася. Сам він загинув на полі бою. Корона з його голови відразу була покладена Генріху Тюдору, який став правити під ім’ям Генріх VII (1485 – 1503 рр.). Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а в своєму гербі поєднав червону та білу троянди. Війна, що тривала 30 років, скінчилась.