1.
2. Харківська, східна частина Сумської, північні частини Донецької та Луганської областей України.
3. Пісоя укладнення Андрусівського перемир'я 1667 р. Запорозька Січ була під контролем Речі Посполитої та Московської держави.
4. Мазепа перейшов на бік шведів
5.
6. Батурин, Глухів, Чигирин, Київ
7. Громадянська війна - це форма політичної боротьби, що являє собою збройну сутичку між класами, соціальними групами, націями задля досягнення повноти державної влади.
Анексія - це насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території.
8. І. Виговський ( 1657-1659), П. Дорошенко (1665-1676), І. Самойлович (1672-1678), І. Мазепа (1687-1709)
9. У запорізьких козаків, безумовно, найрозвинутішим було рибальство. Воно було провідною галуззю усіх промислів низових козаків і забезпечувало їм необхідний і найуживаніший харчовий продукт. Головними місцями для рибальства в Запоріжжі були Дніпро й Буг. Рибу запоріжці або відразу збували свіжою, або ж готували про запас.
Объяснение:
По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії
Даниил Романович Галицкий (1201-1264) - галицко-волынский князь. Вошел в историю как собиратель галицких и волынских земель, а также как защитник земли русской, поскольку активно противостоял татаро-монгольскому игу и польскому нашествию. В отечественной истории часто Даниил Галицкий противопоставляется Александру Невскому, отмечая, что Невский вел восточную политику сближения с Ордой, а Галицкий боролся с монгольскими ханами и искал сближения с западными странами. На самом деле внешняя политика князей эпохи 12-13 века отличается непостоянностью и акцентом на текущих интересах. Тот же Даниил Галицкий, безусловно, вел борьбу с монголами, но в некоторых моментах он прибегал к их а в некоторых монгольских походах на Литву Даниил предоставлял монголам собственные войска. Поэтому рассматривать его как однозначного борца с Ордой не стоит. В любом случае это важная историческая личность, которую должны знать.