Question

9. Про кого з історичних діячів доби йдеться в уривках з джерел?

А. «Був він самодержцем усієї Руської землі, ...кидався був на поганих, як той лев... і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха».

Б. «Кріпко боровся, побиваючи татар. Був він сміливий і хоробрий, од голови й до ніг його не було на нім вади. Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі й церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...».

В. «Сей же благовірний князь на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги... Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. Особливо ж дбав він про милостиню, і про монастирі подбав, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив...».

Г. «...Став розмножати число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священиків і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів...».

Answer 1

Відповідь:

А.Роман Мстиславович

Б.Князь Данило Галицький

В.Володимир Васильович

Г.Юрій ІІ Болеслав

Пояснення:

А.Це сталося 19 червня 1205 року. Біля польського міста Завихвост трагічно загинув Роман Мстиславович «Самодержець всеї Руси» : князь Новгородський, Київський, Галицько-Волинський, праправнук Володимира Всеволодовича Мономаха.

Б.З епохи короля Данила розпочалася нова, власне українська історія, котра дуже чітко зорієнтувала Україну у тій складній геополітичній ситуації: з одного боку – Золота Орда, з другого боку – спустошена Русь, з третього боку – латинський світ. І король Данило знайшов можливості військові і дипломатичні для того, щоб утвердити свою державу – власне першу українську державу як таку. З іншого боку, важливий сам статус цього правителя: визнання його папою на довгі віки якось запрограмувало розвиток не тільки України в цілому, але і особливо Галичини.

В.Благовірний князь Володимир народився близько 1248 року і був єдиним сином та спадкоємцем Василька Романовича. Престол зайняв після смерті батька близько 1269 року у непрості часи, коли держава Київська розпалася через міжусобиці на окремі князівства.

Г.