Липень 1919 р. Раднарком УСРР схвалив Положення про єдину трудову школу, за яким вводилося безплатне обов’язкове навчання дітей віком від 7 до 16 років.
Утім у зв’язку із падінням радянської влади реформа школи не відбулася.
Липень 1920 р. Народний комісаріат освіти УСРР повернувся до цього питання і видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи».
Відмінялися всі типи шкільних закладів, які існували раніше.
Єдина трудова школа створювалася семирічною і поділялася на два ступені — перший (1—4 класи), другий (5—7 класи). Після закінчення школи можна було вступити до професійно-технічної школи чи технікуму. Наприкінці 1920 р. в Україні діяло 22 тис. шкіл з 2250 тис. учнів. Майже в половині шкіл навчання велось українською мовою.
Щоб ліквідувати потребу в педагогічних кадрах, в 1920 р. було відкрито 20 педагогічних інститутів, 48 педтехнікумів, близько сотні учительських курсів.
Ліквідовано автономію вищих навчальних закладів та закріплено за ними комісарів.
Наприкінці 1920 р. в Україні працювало 38 вищих навчальних закладів, де навчалося 57 тис. студентів.
Зі встановленням радянської влади в Україні велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед населення. В Україні було створено республіканську комісію з боротьби з неписьменністю, яку очолив голова ВУЦВК І. Петровський.
1920 р. у вечірніх школах та гуртках лікнепу навчалося. 200 тис. осіб.
Якщо до революції в Україні налічувалося лише 27,9% письменних, то наприкінці 1920 р. — 51,9 %.
Більшовики здійснювали:
1) жорсткий контроль державних органів над діяльністю установ культури й освіти. Це вело до втрати творчої самостійності, ініціативи, пристосування;
2) поєднання навчання з комуністичним вихованням;
3) примусове реформування закладів культури і освіти, перетворення їх на державні;
4) народним масам прищеплювали комуністичні цінності, ідеологію та мораль;
5) почалися репресії проти діячів культури, багато з яких були змушені виїхати за кордон;
6) підтримку діячів пролетарської культури за класовою ознакою, а не за талантом.
За умов радянської влади
Під час вступу до вишів надавалася перевага молоді робітничо-селянського походження, для яких запроваджувалися підготовчі курси, а згодом — робітничі факультети.
Вступні іспити, а також плата за навчання скасовувалися. Університети перетворено на галузеві навчальні заклади. Українська академія наук продовжувала діяти, але її склад дещо змінився. Значна частина вчених-академіків опинилася в еміграції.
Объяснение:
Липень 1919 р. Раднарком УСРР схвалив Положення про єдину трудову школу, за яким вводилося безплатне обов’язкове навчання дітей віком від 7 до 16 років.
Утім у зв’язку із падінням радянської влади реформа школи не відбулася.
Липень 1920 р. Народний комісаріат освіти УСРР повернувся до цього питання і видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи».
Відмінялися всі типи шкільних закладів, які існували раніше.
Єдина трудова школа створювалася семирічною і поділялася на два ступені — перший (1—4 класи), другий (5—7 класи). Після закінчення школи можна було вступити до професійно-технічної школи чи технікуму. Наприкінці 1920 р. в Україні діяло 22 тис. шкіл з 2250 тис. учнів. Майже в половині шкіл навчання велось українською мовою.
Щоб ліквідувати потребу в педагогічних кадрах, в 1920 р. було відкрито 20 педагогічних інститутів, 48 педтехнікумів, близько сотні учительських курсів.
Ліквідовано автономію вищих навчальних закладів та закріплено за ними комісарів.
Наприкінці 1920 р. в Україні працювало 38 вищих навчальних закладів, де навчалося 57 тис. студентів.
Зі встановленням радянської влади в Україні велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед населення. В Україні було створено республіканську комісію з боротьби з неписьменністю, яку очолив голова ВУЦВК І. Петровський.
1920 р. у вечірніх школах та гуртках лікнепу навчалося. 200 тис. осіб.
Якщо до революції в Україні налічувалося лише 27,9% письменних, то наприкінці 1920 р. — 51,9 %.
Більшовики здійснювали:
1) жорсткий контроль державних органів над діяльністю установ культури й освіти. Це вело до втрати творчої самостійності, ініціативи, пристосування;
2) поєднання навчання з комуністичним вихованням;
3) примусове реформування закладів культури і освіти, перетворення їх на державні;
4) народним масам прищеплювали комуністичні цінності, ідеологію та мораль;
5) почалися репресії проти діячів культури, багато з яких були змушені виїхати за кордон;
6) підтримку діячів пролетарської культури за класовою ознакою, а не за талантом.
За умов радянської влади
Під час вступу до вишів надавалася перевага молоді робітничо-селянського походження, для яких запроваджувалися підготовчі курси, а згодом — робітничі факультети.
Вступні іспити, а також плата за навчання скасовувалися. Університети перетворено на галузеві навчальні заклади. Українська академія наук продовжувала діяти, але її склад дещо змінився. Значна частина вчених-академіків опинилася в еміграції.
Объяснение:
30 сентября 1971 года между СССР и США было подписано соглашение о мерах по уменьшению опасности возникновения ядерной войны. Оно предусматривало целый ряд мер по защите ядерного оружия, а также предусматривало усовершенствование линии прямой связи между руководителями СССР и США.
Проект «Европа от Бреста до Урала» является проектом А. Гитлера и для его реализации в 1941 году границу СССР перешли 5,5 миллиона вооружённых до зубов солдат и офицеров Германии, Венгрии, Румынии, Италии и Финляндии! Ради этого проекта они вели с нашей страной войну на истребление народов Советского Союза. Гитлер об этом говорил и писал неоднократно и открыто, а Л. И. Брежнев радовался своим дипломатическим успехам.
Но, на мой взгляд, самый большой урон СССР нанёс подписанный 12 августа 1970 года в Москве договор между СССР и ФРГ о ненападении. Этот договор был только началом подписания документов, официально разрешающих западным странам вмешиваться во внутренние дела Советского Союза. Да и сам по себе он не давал СССР никаких выгод, так как ФРГ была весьма и весьма значительно слабее СССР, и договор только развязывал руки Бонну и связывал СССР.
Запад всё продумал. СССР не мог не подписать договор, в котором ФРГ официально признаёт послевоенные границы в Европе, не претендует на Калининградскую область и признаёт границу по Одеру-Нейсе. ФРГ признала послевоенные польские границы, то есть право владения поляками землями, отторгнутыми в 1945 году у Германии Красной Армией и переданными правительством СССР Польше, не смотря на возражения США, Англии и Франции.
Следующим шагом по приданию договорам формата международного права было Совещание по безопасности и сотрудничеству в Европе. Совещание позднее перерастёт в «Организацию по сотрудничеству и безопасности в Европе» (ОСБЕ).
В некоторых городах Советского Союза возникли весьма однородные по национальному составу «хельсинские группы», которые якобы наблюдали за выполнением хельсинских обязательств. Эти группы свои наблюдения передавали за рубеж, а там печатали и тиражировали по всем каналам СМИ сведения о якобы существовавших нарушениях прав человека в СССР.
К ним обращались представители 5-й колонны, которых советское правительство в соответствии с законами страны начинало привлекать к ответственности за совершение противоправных действий. К ним обращались евреи, не получившие разрешение на эмиграцию, крымские татары, желавшие отдать Крым туркам, турки-месхетинцы, католики, баптисты, пятидесятники, адвентисты и прочие настроенные против СССР жители страны.
Таким образом, внутренние враги России получили международный правовой статус на борьбу с нашей страной. И на документе, придающем легитимность разрушителям СССР, стояла подпись руководителя Советского Союза. Вот к чему приводит политическая близорукость. Гениальный политик И. В. Сталин такого бы не допустил. Да, сила у нас была, и развивать страну брежневское руководство умело, а вот политической дальнозоркости не хватало.
Члены ЦК КПСС А. Н. Шелепин и П. Е. Шелест понимали к чему ведут США и высказывали своё мнение. Но определённые политические круги воздействовали на Л. И. Брежнева и в 1976 году оба указанных противника проамериканского курса были выведены из состава ЦК КПСС.
Изучить и понять намерения Запада советское руководство могло, прежде всего, через службы КГБ, а они бездействовали и тем самым не защищали интересы своей родины, не препятствовали уменьшению её безопасности. Наши члены правительства многого не знали и не понимали и поэтому снова подписали договоры, наносящие ущерб Советскому Союзу.
Вот поэтому президент Никсон смерил гордыню, сел в самолёт и полетел в Москву. Договором ОСВ-1, подписанным советской стороной Америка ограничивала количество ракет с ядерными боеголовками до 1300 штук. Для нас первый договор означал сворачивание производства стратегических ракет, а для Америки - возможность нас догнать.
Объяснение:
если считать то их очень много