Объяснение:
У Англии нет вечных союзников и постоянных врагов - вечны и постоянны ее интересы.
из речи а английской палате общин (1 марта1858 г.) министра иностранных дел и премьер - министра (1855-1858; 1859-1865) Великобритании виконта Генри Джона Темпла Пальмерапона (1784-1865). Эту речь он произнес во время обсуждения в парламенте британской внешней политики.
В оригенале: У нас нет вечных союзников и у нас нет постоянных врагов, вечны и постоянны наши интересы. Наш долг - защищать эти интересы.
Цитируется как пример образцового прагматизма во внешней политике ...
Завоевание, геноцид, концлагеря, торглвля наркотиками на государсьвенном уравне, информационные войны, создание политических коалиций из бывшых или будущих врагов для войны против очередных врагов - милая, очаровательная внешняя политика
На жаль, політика розрядки 70-х років довго не існувала. Які ж причини того, аби відмовитися від досягнутих результатів? По-перше, довготривалий період холодної війни, все так само лишався у пам’яті, що викликало постійну підозрілість з боку держав. По-друге, політика пошуку ворога народу, як об’єднуючої сили для нації не відходила на другий план. Із політикою розрядки, такий ворог втрачався. По-третє, економічна криза, яка відбулася у 70-ті роки, сильно вплинула на перегляд політики урядом Радянського Союзу. Віра в те, що економічна криза є кризою капіталізму та чудовим шансом утвердити соціалізм у світі штовхнула СРСР до рішучого кроку. По-четверте, країни, попри всі домовленості, не поспішали ратифікувати угоди чи виконувати умови договорів. Так сталося із гельсінськими угодами: СРСР не поспішав виконувати свої зобов’язання в гуманітарній сфері, Захід же не намагався відмовитись від силового протистояння комуністичному блоку.
Фактично, країни взаємно провели демонтаж результатів політики розрядки. До яких наслідків це привело? Звісно, до негативних, зокрема:
1) Нарощування військової могутності країн. Економіка стала знову мілітаризованою. А. це значить, що інші сфери, зокрема соціальна недофінансовувалась. Сесія Ради НАТО у Вашингтоні в травні 1978 р. схвалила довгострокову програму збільшення військових витрат на 3% на рік протягом 20 років.
2) Вибух локальних конфліктів та часті військові дії. Звісно, їх підбурювали й самі супердержави, які мали з них вигоду. Як один із прикладів, у грудні 1979 р. СРСР ввів свої війська в Афганістан.
3) Розмивання біполярної системи входженням нових гравців через військові зіткнення. До прикладу, Іран.
4) Збільшення рівню міжнародного тероризму.
5) Ще більша загроза початку ядерної війни. ОВД і НАТО активно розміщують у Європі ядерну зброю першого удару.
Загострення міжнародного становища в першій половині 80-х років було не меншим, ніж в 50-60-х роках. Як і раніше протистояння супроводжувалось пропагандистською риторикою. Радянський Союз закликав до миру і в той же час направляв свої війська в Афганістан. Президент США оголосив СССР "імперією зла" і закликав до "хрестового походу" проти комунізму.
Объяснение:
Потому что они его не любили
Объяснение: