впливова подія в історії республіканського Китаю: масовий виступ у Пекіні та інших містах проти підписання Версальського договору, який закріпляв основи світової геополітики після Першої Світової війни. Згідно договору, Німеччина звільняла Цзяочжоу (пров. Шаньдун), свою єдину колонію у Китаї, але ця територія мала відійти не до Республіки Китай, а до Японської імперії. Гаслами руху стало збереження Шаньдуну за Китаєм, звільнення з посад прояпонських чиновників, заклик до бойкоту японських товарів. Рух четвертого травня став прецедентом громадської солідарності у новій державі та утворив частину ширшого явища, відомого як Рух за нову культуру.
Виступ тривав понад два місяці. Поліція неодноразово розганяла демонстрантів, лави яких поповнили учні, ремісники, робітники, дрібні й середні підприємці. Організаторів та активістів було заарештовано, але це лише згуртувало учасників акції протесту. Врешті-решт, китайська делегація в Парижі відмовилась підписати Версальський договір, заарештованих студентів було відпущено на волю, а скомпрометованих чиновників звільнено.
«Рух 4 травня» також пожвавив партійне життя Китаю. На початку 1924 року відбулося об'єднання комуністів і гоміньданівців у єдиний фронт боротьби за об'єднання країни і звільнення її від японського впливу.
У липні 1925 року в місті Гуанчжоу постав Національний уряд Китаю, а головнокомандувачем Національно революційною армією (НРА) було призначено Чан Кайши.
ИТОГИ: Вестфальский мир 1648 передал Швеции почти все устья судоходных рек Северной Германии, а Франции - земли в Эльзасе; подтверждались также права Франции на Мец, Туль, Верден. Ряд немецких княжеств, особенно Бранденбург, получили приращение своих территорий. За всеми князьями было юридически признано право (фактически принадлежавшее им и ранее) заключать внешнеполитические союзы. Тридцатилетняя война имела тяжёлые последствия для Германии: закрепление её раздробленности, огромная убыль населения, разорение страны; наибольшие бедствия война принесла немецкому крестьянству. После Тридцатилетней войны гегемония в международной жизни Западной Европы перешла от Габсбургов к Франции. Однако Габсбурги не были полностью сокрушены и оставались серьёзной международной силой.
это земли которые зависит от других стран как калонии