Десять лет греки осаждали Трою. Второе название города – Илион.
Объяснение:
Название Троя относится как к месту в легенде, так и к реальному археологическому месту. По легенде, Троя - город, который был осажден в течение 10 лет и в конечном счете завоеван греческой армией во главе с царем Агамемноном. Причиной этой «Троянской войны», согласно «Илиаде» Гомера, было похищение Елены, королевы из Спарты. Это похищение совершил Парис, сын короля Трои Приама. На протяжении «Илиады» боги постоянно вмешиваются в поддержку персонажей с обеих сторон конфликта.
Троя также относится к настоящему древнему городу, расположенному на северо-западном побережье Турции.
Город Троя появился как минимум 2700 лет назад, когда древние греки колонизировали западное побережье Малой Азии. В 19 веке эта идея снова привлекла внимание общественности, когда немецкий бизнесмен и ранний археолог Генрих Шлиманн провел серию раскопок в Хисарлике и обнаружил сокровища, которые, по его утверждению, принадлежали королю Приаму.
Считается, что Троянская война произошла в конце бронзового века. Это около или до 1200 г. до н.э. Это произошло примерно в то время, когда в Греции процветала цивилизация, которую мы называем микенской. Они строили большие дворцы и разработали систему письменности.
ответ:В останній час з’явилося ряд публікацій, які підтверджують необхідність
зміни у підході до проблем висвітлення проблем зовнішньої політики Риму у добі
піздньої Республіки та ранньої Імперії на грунті нових методологічних підходів з
урахуванням нагромадження нових історичних матеріалів. Саме головне, що вони
пов’язані з регіональними завданнями римської експансії. Тому правомірним є
виділення на східному кордоні Римської імперії зони Карпатського регіону, що
підтверджується письмовими джерелами (Бандровський, 1989, с.3).
На сьогоднішній день висвітлення зовнішньої політики римської імперії в І ст.
н.е. залежить від переоцінки значення джерельної бази і визначення певних
методологічних аспектів роботи з нею. Власне, наше дослідження покликано зняти
ряд дискусійних моментів в оцінці основних джерел з цієї проблематики. Зрозуміло,
що для історичного висвітлення зовнішньої політики Риму у І ст. завжди були твори
Веллєя Патеркулла, Луцiя Аннея Флора, Страбона, Публія Корнеля Таціта, Гая
Светонія Транквілла, Гая Плінія Секунда Старшого, Плутарха та Діона Кассія
Кокцеян