Император Павел I вступил на престол 6 (17) ноября 1796 года в возрасте 42 лет. 5 (16) апреля 1797 года, в первый день Пасхи, состоялась коронация нового императора. Это было первое в истории Российской империи совместное коронование императора и императрицы. После вступления на престол Павел решительно приступил к ломке порядков, заведённых матерью. У современников осталось впечатление, что многие решения принимались «назло» её памяти. Питая глубокое отвращение к революционным идеям, Павел, к примеру, вернул свободу радикалам Радищеву, Новикову и Костюшко (всего 87 человек), а последнему даже разрешил выехать в Америку.
Перезахоронение останков Петра III
Одновременно с погребением Екатерины прах Петра III был перенесён в императорскую усыпальницу — Петропавловский собор. На похоронной церемонии регалии несли Алексей Орлов и другие участники цареубийства, а Павел собственноручно произвёл обряд коронования родительских останков. Страхом перед новым дворцовым переворотом были обусловлены меры по ослаблению позиций дворянства в целом и гвардии в частности.
Ф. П. Лубяновский вспоминал:
… нельзя было не заметить с первого шага в столице, как дрожь, и не от стужи только, словно эпидемия, всех равно проникала… эта эпоха уже имела свои названия. Называли ее, где так требовалось: торжественно и громогласно — возрождением; в приятельской беседе, осторожно, в пол голоса — царством власти, силы и страха; в тайне между четырех глаз — затмением свыше.
Объяснение:
вроде так
Людям Нового часу іноді здавалося, що історія ніби прискорила свій хід, оскільки умови життя людей порівняно із Середніми віками почали рішуче змінюватися. Звичайно, повсякденне життя населення Європи та Азії в XVI—XVII ст. помітно відрізнялося від життя людей нашого часу. У чому полягали ці відмінності?
Варто пригадати! 1. Якою була тривалість життя людей у Середні віки? 2. Яку хворобу називали в Європі «чорною смертю»? 3. Чи можна вважати, що життя людей у Середні віки було комфортним?
Життя людей раннього Нового часу.
У XVI—XVII ст. кількість населення Європи збільшилась удвічі й досягла 180 млн осіб. Найбільш густонаселеними країнами були Нідерланди, Німеччина, Італія. Населення Парижа, Рима, Генуї, Лісабона, Праги й деяких інших міст перевищило 100 тис. осіб.
У Новий час міграція населення іноді набувала загальноєвропейських масштабів. Люди шукали роботу й кращі умови життя, тікали від війн та епідемій, рятувалися від релігійного або національного гніту. Міграції були тяжким випробуванням, адже люди вибивалися зі звичного життя. З іншого боку, відбувалося взаємозбагачення досвідом, навичками, досягненнями культури.
У цей час помітно збільшилася тривалість життя людей. Багато аристократів доживали до 64—68 років, а, наприклад, король Іспанії Філіпп II (1555—1598) помер аж на 72 році. Тривалість життя простих людей зазвичай була значно меншою. Як і раніше, дуже високою залишалася смертність серед немовлят і дітей. У XVII ст. у провінції Бовезі (Франція) від 25 до 33 % дітей вмирало у віці до одного року.
Рис. 1. Танець смерті. Художник Ганс Гольбейн (Молодший). XVI ст.
? Які верстви населення «залучив» до танцю зі смертю художник?
Однією з головних причин високої смертності залишалися численні хвороби, із якими тогочасні лікарі ще не вміли боротися. Наприклад, на туберкульоз хворіли навіть французькі королі Франциск II, Карл IX, Людовік XIII. Європейці страждали також від скарлатини, тифу, дизентерії. У країнах Європи спалахували епідемії чуми й холери. Чума приходила часто, до неї звикли. У 1561 р. житель Тулузи спокійно розмірковував: «Ця заразна недуга завжди накидається на бідних людей. Господь по милості своїй цим задовольняється. Багаті ж вживають заходів обережності». Головним засобом порятунку від епідемій була втеча з густонаселених міст.
Лікарів не вистачало, медична до коштувала дуже дорого. Так, вчений XVIII ст. писав: «У Німеччині селянин і бідняк вмирають, жодного разу не скориставшись якими-небудь ліками. Ніхто й не думає про лікаря — частково тому, що він занадто далеко, частково ж тому, що він занадто дорогий».
Шлюб і родина.
У Новий час законним вважався шлюб, укладений у церкві, відмітку про який заносили до реєстру. Тут же хрестили та реєстрували дітей. Тільки за таких умов діти вважалися законно народженими. У цей час діяла сувора заборона розлучень. Повторний шлюб був можливим лише із благословення священика в разі смерті когось із подружжя.
Порівняно із Середньовіччям у ці часи значно збільшився вік вступу в шлюб — 23—26 років для жінок і 28—29 — для чоловіків. Зазвичай родини були багатодітними. У середньому виживало п’ятеро-шестеро дітей, а в деяких районах Європи й більше. Як правило, у сільських родинах дітей було більше, і вони з 10—12 років залучалися до хатньої праці або роботи в полі. Робочі руки в селянському господарстві завжди цінувалися.
Жінка несла на своїх плечах увесь тягар хатнього господарства й виховання дітей. Вона перебувала в повній владі чоловіка. Безумовна покірність дружини чоловікові вважалася необхідною умовою подружнього щастя. Автор трактату про сімейне життя радить жінці, скривдженій чоловіком: «Не ремствуй на долю; піди до себе, поплач, поскаржся Богу».
Рис. 2. Сільська родина. Художник Луї Ленен. XVII ст.
Рис. 3. Селянське весілля. Художник Пітер Брейгель (Старший). XVI ст.
? Яким чином подають страви до столу?
Джерела не зберегли імен жінок — членів парламенту або міського управління, ми не знайдемо жінок і серед студентів європейських університетів. Значний вплив на державне й громадське життя здійснювали тільки жінки з аристократичних і королівських родів. Наприклад, завдяки зусиллям Ізабелли I Кастильської (1469— 1504) відбулося об’єднання Іспанії та завершення Реконкісти, експедиція Колумба. У роки правління Єлизавети I (1558—1603), яка знала вісім мов, в Англії настав розквіт культури й науки, країна перетворилася на провідну державу Нового часу.
У XV—XVIII ст. їжа простих людей складалася в основному з рослинних продуктів. Скорочення споживання м’яса в Європі було пов’язане з різким зростанням народонаселення. Селянин вживав переважно просяну кашу, раз на тиждень їв м’ясо, а на ринок ніс кращу частину своєї продукції: пшеницю, яйця, птицю, цапенят, телят, ягнят.
1)Народность, живущая в Крымской АССР, в Дагестанской АССР и Черкесской АО.
2)Ойраты (также еще калмыки и джунгары) основной целью своих завоеваний видели всегда Тибет, как центр буддизма, которому они поклонялись.
3)У каждого народа есть личности, которые сыграли важную роль в истории государства. Великие казахские бии — это судебные и политические деятели, которые внесли значимый вклад в развитие и единение казахских племен. Они призывали людей к единству и сплоченности, защищали интересы рода, обладали ораторскими и мудростью. Читайте больше: https://www.nur.kz/1772533-velikie-kazahskie-bii-i-ih-rol-v-zizni-kazahov.html?utm_source=clipboard&utm_medium=article-fragment
Объяснение:Внутренняя политика Павла 1 была посвящена решению двух вопросов: крестьянского и дворянского.
Крестьянский вопрос решался введением крепостного права в южных губерниях в 1796 году, запретом торговать безземельными крестьянами на торгах в 1797 году, ограничением барщины в 3 дня (рекомендательный характер), запретом на продажу украинских крестьян.
Дворянский вопрос решался возобновлением телесных наказаний для дворян, отменой петиций царю, запретом собраний в губерниях, прекращением записи в гвардию с рождения, увольнением 10 тысяч солдат. При Павле 1 дворяне вновь несли реальную службу в гвардии.
Внешняя политика Павла 1 характеризуется участием России в антифранцузской коалиции и сближением с Францией против Австрии и Англии. Это сопровождалось несколькими мероприятиями: отказ от войны с Францией в 1796 году, стал покровителем мальтийского ордена в 1797 и создал зону российского влияния на Мальте, в 1798 году начал войну с Наполеоном во Франции, потому что тот захватил Мальту, в 1799 году сближался с Францией против Австрии и Англии, и в 1801 году отдал приказ о походе на Индию, но в том же году был совершен дворцовый переворот и престол занял его сын Александр 1.
Что касается оценки деятельности Павла 1, то он являлся одним из самых противоречивых и непредсказуемых правителей в истории. Его действия были обусловлены личными притязаниями, например, ненависть к дворянам, потому все его действия были лишены логики.