
РСДРП — РСДРП(б) — РКП(б) —
ВКП(б) — КПСС
 История партии
Октябрьская революция (1917)
Военный коммунизм (1918—1921)
Новая экономическая политика (1921—1928)
Ленинский призыв (1924)
Внутрипартийная борьба (1926—1933)
Сталинизм (1933—1953)
Хрущёвская оттепель (1953—1964)
Период застоя (1964—1985)
Перестройка (1985—1991)
 Партийная организация
Политбюро
Секретариат
Оргбюро
Центральный Комитет
Обком
Окружком
Горком
Райком
Партком
 Руководители партии
В. И. Ленин (1903—1924)
И. В. Сталин (1924—1953)
Г. М. Маленков (1953)
Н. С. Хрущёв (1953—1964)
Л. И. Брежнев (1964—1982)
Ю. В. Андропов (1982—1984)
К. У. Черненко (1984—1985)
М. С. Горбачёв (1985—1991)
 Прочее:
Устав
Съезды партии
Конференции партии
ВЛКСМ
Газета «Правда»
Ленинская гвардия
Оппозиции в ВКП(б)
Большой террор
Антипартийная группа
Генеральная линия партии
КП РСФСР
Евсекция
Шаблон: просмотр • обсуждение • править
«Перестро́йка» — общее название реформ и новой идеологии советского партийного руководства, используемое для обозначения больших и неоднозначных перемен в экономической и политической структуре СССР, инициированных генеральным секретарём ЦК КПСС М. С. Горбачёвым в 1985—1991 годах. Началом перестройки считают 1987 год, когда на январском пленуме ЦК КПСС перестройка была объявлена направлением развития государства.

Открытка посвященная Перестройке
Целью реформ была всесторонняя демократизация сложившегося в СССР общественно-политического и экономического строя. Планы экономических реформ разрабатывались ещё в 1983—1984 годах по поручению генерального секретаря ЦК КПСС Ю. В. Андропова[1].
Впервые необходимость совершенствования существовавшей экономической системы — так называемого Ускорения — была провозглашена генеральным секретарём ЦК КПСС М. С. Горбачёвым на пленуме ЦК КПСС 23 апреля 1985 года[2]. Однако эти меры касались только экономики, носили в основном административный характер и не затрагивали существа «развитого социализма».
Кардинальная же реформа всей системы, включая политические изменения, началась, когда на пленуме ЦК КПСС 27 января 1987 года Перестройка была объявлена новым государственным курсом: «преодоление эпохи застоя и обновление всех сторон жизни страны».
Важную роль в разработке идей перестройки играли видные учёные-обществоведы: Е. Яковлев (ИМЭМО), С. Шаталин (ЦЭМИ), Т. Заславская (ВЦИОМ), Е. Примаков (ИМЭМО), Л. Абалкин (Институт экономики АН СССР), занявшие высокие посты в новых государственных структурах.
Конституція проголосила, що соціалізм в СРСР переміг і в основному побудований. Це означало, що знищена приватна власність на засоби виробництва і експлуататорські класи (і отже пролетаріат більше не існує, тобто диктатура пролетаріату — пройдений етап), перемогли соціалістичні виробничі відносини. Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність у двох її формах — державну і колгоспно-кооперативну.
Вперше в історії СРСР Конституція 1936 року формально надавала всім громадянам рівні права:
Загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні;
Право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості та хвороби;
Свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів.
Проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування.
Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку оголошувалися всенародним надбанням; земля, яку займають колгоспи, передавалася їм у довічне користування.
Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій (у Конституції 1924 року партія не згадувалася).
Вищою законодавчою владою в країні оголошувалася двопалатна Верховна Рада СРСР, а в перервах між її сесіями — Президія Верховної Ради СРСР. У конституції було положення про неможливість установи одноосібної президентської влади і створення «колективного президента» в особі Президії Верховної Ради, передбачалося рівність палат Верховної Ради і його право створювати слідчі і ревізійні комісії з будь-якого питання, відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру.
Уряд країни зберігав свою назву — Рада народних комісарів СРСР. РНК був вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді і його Президії.
Задекларовані права та свободи в Конституції 1936 р. носили лише формальний характер. Всупереч положенням Конституції за найменшу критику сталінської влади громадянин міг отримати вирок у вигляді довгого терміну ув'язнення або розстрілу. Збори та мітинги громадян проводилися лише з ініціативи влади та під її опікою. В системі НКВД діяв відділ перлюстрації кореспонденції, працівники котрого регулярно без будь-яких санкцій займалися перечитуванням листів підозрілих громадян. Стан дотримання радянської законності гарно характеризує навіть сам факт невиконання органами радянської влади норм тогочасної радянської конституції, яку навіть прибічники радянщини оцінюють як найдемократичнішу конституцію того історичного часу, яка була прийнята 1936 р. в тоталітарній радянській державі. Насправді Конституція СРСР 1936 року була прийнята з пропагандистською метою показувати власному народу та зовнішньому світу проголошені демократичні права та свободи радянських громадян, які фактично не виконувалися на практиці.
Объяснение: