1620 лет назад, 17 января 395 г., Римская империя разделилась на Восточную и Западную. Эпоха Римской империи подошла к концу. В этот день скончался последний император единой Римской империи Феодосий I Великий. Перед смертью император Феодосий осуществил мирный раздел Римской империи между сыновьями. Старшему сыну Аркадию досталась в управление Восточная часть империи со столицей в Константинополе, она известна в современной историографии как Византия. Младшему Гонорию отошла Западная часть Римской империи. Малолетнего императора Гонория Феодосий передал под опеку доверенного полководца Флавия Стилихона, которого женил на своей племяннице Серене. Стилихон фактически стал правителем Западной Римской империи.
Объяснение:
В розвитку світової цивілізації візантійська культура займає видатне місце. Для неї характерні урочиста пишність і внутрішня шляхетність, це своєрідний синтез культурних традицій греко-римського світу і християнства, а також елліністичного Сходу. Візантійський тип культури не подібний ні на західноєвропейський, ні на східний. Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох — загибелі пізньої античності та народження середньовічного суспільства. Столицею її став Константинополь, заснований імператором Константином І у 324—330 pp.
В 330 році через міжусобиці й смуту, що охопили величезну Римську імперію, імператор Костянтин I Великий переніс свою столицю в місто Візантій (з I століття н. е., що входив до складу Римської імперії) і перейменував його на Константинополь. У середньовіччі Візантія називалася Романією, самі візантійці називали себе ромеями, а свою культуру — ромейською. Імператор — «Басилевс ромеїв» — оголосив себе також і верховним жерцем. Це знайшло відбиття в офіційному мистецтві Константинополя, який виражав ідеї культу «басилевса ромеїв» як пантократора (від грец. Παντοκράτορος— «вседержитель»). З тих пір вона була центром цивільного й духовного життя греко-римського миру. Візантійська імперія породила особливу культуру, названу в науці візантизмом.
Перші сторіччя існування Візантійської держави можна розглядати як найважливіший етап у формуванні світогляду візантійського суспільства, що спирався на традиції язичницького еллінізму й принципи християнства. Формування християнства як філолофсько-релігійної системи було складним і тривалим процесом. Воно вбрало в себе багато з філософських та релігійних вчень того часу. Християнська догматика склалась під сильним впливом близькосхідних релігійних вчень: юдаїзму, маніхейства. Воно було синтетичною філософсько-релігійною системою, важливим компонентом якої була антична філософія.
Першого розквіту візантійське мистецтво досягло у VI столітті при Імператорі Юстиніані. Величезна імперія була найбільшою і найсильнішою державою Європи. Тут існувала величезна кількість ремісничих майстерень, безліч купців. В одній лише столиці в цей час було споруджено тридцять церков, які сяяли золотом, сріблом і різнокольоровими мармурами.
На зміну непримиренності християнства з усім, що несло клеймо язичництва приходить компроміс між християнським і античним світоглядом. Найбільш далекоглядні християнські богослови зрозуміли необхідність оволодіння всім арсеналом язичницької культури для використання її в створенні філософських концепцій. Такі мислителі, як Василь Кесарійський, Григорій Ніський і Григорій Назіанзін, закладають фундамент візантійської філософії, яка сягала коріннями давньогрецького мислення. У центрі їх філософії перебуває розуміння буття як досконалості. Народжується нова естетика, нова система духовних і моральних цінностей, змінюється й сама людина тієї епохи, її бачення світу й відношення до всесвіту, природи, суспільства.
З перемогою християнства провідне місце в системі знань зайняло богослов'я. Надзвичайний розквіт переживає логіка, як основа побудови богословської догматичної системи.
Объяснение:
1. 1) в результате правления увеличилась территория России
а)в состав России вошли Правобережная украина , часть Белорусии, территории на дальнем Востоке
2) увеличилось население России
3)русский флот был мощным и поддерживал репутацию России в Европе
а) корабли ходили не только по прибрежным морям, но и выходили к Средиземному морю, Тихому и атлантическому океану
4)императрице присягали жители греческих островов и Северного Кавказа
2. Пруссия, Австрия, Россия поставили вопрос об уменьшении размеров Речи Посполитой, которая не в силах навести порядок на своих землях
3.Второй раздел земель Речи Посполитой произошел между Россией и Пруссией (Австрия за допущение этого раздела выговорила себе земельное вознаграждение в Германии) . Россия получила Волынь, Подолию и Минскую область; Пруссия — Данциг и земли Великой Польши (1793). В уцелевших частях Речи Посполитой был восстановлен старый, доконституционный порядок управления, и Речь Посполитая стала формально в зависимость от России, так как король обязался не объявлять войны и не заключать ни с кем договоров без согласия императрицы Екатерины. Варшава была занята русскими войсками.
Конечно, польская патриотическая шляхта не могла примириться с происшедшим. Удалившиеся из Польши в Западную Европу вожаки той партии, которая создала «конституцию 3 мая» , начали там готовиться к борьбе с державами за независимость и целость Речи Посполитой. В Варшаве и Кракове образовались тайные комитеты, которые поднимали к восстанию население как уцелевших, так и отторгнутых областей. Уже в 1794 г. восстание началось в Кракове, Варшаве, Вильне и других городах. В Варшаве образовалось временное правительство. Оно захватило в плен короля, объявило войну России и Пруссии и провозгласило диктатором и главнокомандующим генерала Тадеуша Костюшко, одного из самых популярных и талантливых патриотов. Русские войска, бывшие в Варшаве, были выбиты оттуда с большим уроном (было вырезано ночью до 2 тыс. русских солдат) .
Императрица Екатерина очень серьезно отнеслась к происшедшему и послала против восставших своих лучших генералов, графа Румянцева-Задунайского и графа Суворова-Рымникского. По дряхлости первого из них главное руководство военными действиями перешло к Суворову. Он быстро направился к Варшаве и туда же велел идти генералу Ферзену с уцелевшими от Варшавской резни полками. Под Варшавой решилась судьба Речи Посполитой. Ферзен разбил и взял в плен Костюшку в битве под Мацейовицами (недалеко от Варшавы) ; а сам Суворов после страшного по кровопролитию штурма взял предместье Варшавы Прагу (1794). Варшава сдалась; вожаки движения бежали из Польши. Русские и прусские войска усмирили весь край, а затем последовало окончательное уничтожение Речи Посполитой (1795). Король отказался от престола и переехал на житье в Петербург, где вскоре и умер. Россия, Пруссия и Австрия произвели последний, третий раздел польско-литовских областей. Россия получила Литву и Курляндию, Пруссия и Австрия поделили прочие области (причем Варшава отошла к Пруссии, Краков и Люблин — к Австрии).
4.важным элементом внешней политики России стало отношение её верхов к событиям Французской революции 1789—1793 гг. Екатерина II довольно спокойно встретила ее начало и даже читала внукам знаменитую Декларацию прав человека и гражданина, принятую восставшими парижанами.
5. Конечно,по сути так и было,значительно расширилась территория государства с Восточном направлении,за счет Турции и его вассалов.Был уничтожен вековой враг на юге,Крымское ханство,а его земли вошли в состав России. Так же был создан сильный Черноморский флот.
ответ:феодальная :