тема урока: «русь и литва».
1. формирование литовско- государства. западным землям руси, прикрытым от ордынских всадников владениями соседей, лесами и болотами, удалось избежать нашествия батыя, в то время как северо-восточная русь оказалась разгромлена монголами. соседями западной руси были литовские племена. к нач. xiii в. чтобы противостоять захватчикам, они объединились и создали государство во главе с князем миндовгом, отважным, жестоким, коварным правителем. его поддержала знать гродно, пинска, берестья и др. земли западной руси. это новое государство было -литовским. -литовские земли объединились для того, чтобы совместными усилиями противостоять опаснейшим врагам, которые угрожали как с запада, так и с востока. заполняем зад. 2 в раб. тетради.
землями миндовг поставил своего старшего сына войшелка. но вскоре войшелк крестился по православному обряду, стал монахом, власть передал князю роману даниловичу.
миндовг, надеясь остановить натиск рыцарских орденов, согласился принять католичество, но союз с римом не оправдал надежд литовского князя и он отрекся от христианства. в 1263 г. миндовг вместе с двумя младшими сыновьями был убит в ходе усобиц среди литовской знати.
2. гедимин (1315-1341). своего расцвета литовско- государство достигло при гедимине. как и его предшественники, гедимин продолжал присоединение земель. под его власть мирно перешли земли с полоцк, гродно, витебск, минск, туров, пинск и другие. гедимин обратил свой взор на древнюю столицу государства киев, который после ордынских набегов пришел в полный упадок, в результате в конце 20-х - нач. 30-х годов xiv века киевское княжество признало власть гедимина.
за счет присоединения земель гедимин раздвинул далеко на юг и восток границы своего государства. оно стало именоваться великим княжеством литовским.
установление власти литовских князей проходило сравнительно мирно, поскольку условия присоединения земель к литовскому государству удовлетворяли и бояр , и горожан, и даже церковь.
3. характер литовско- государства. государство гедимина напоминало русь времен первых князей. земли сохранили свои обычаи и традиции, прежний порядок . гедимин заменил лишь правителей, усадив на местные престолы своих родственников - гедиминовичей.
некоторые их них приняли православие. князья - наместники собирали и уплачивали дань великому литовскому князю. дань была не большой. население рассматривало ее как плату литовскому князю за защиту от иноземных нападений.
гедимину приписывается построение городов трок (трокай) и вильно (вильнюс). вильно становится столицей.
оставаясь сам до конца жизни язычником, гедимин отличался веротерпимостью: жители подвластных ему областей свободно исповедывали православную веру, и он не препятствовал литовцам принимать ее. из семи сыновей гедимина пятеро были христианами, все его дочери также были выданы замуж за христиан.
умирая гедимин разделил владения между сыновьями. ольгерд - сын княжны ольги - получил восточную часть государства, где преобладали земли. он продолжил политику отца по "собиранию" земель. ольгерд все свои усилия направил на то, чтобы расширить пределы литовского государства за счёт земель и усилить влияние литвы в новгороде, пскове и смоленске. псковичи и новгородцы лавировали между ливонией, литвой и ордой. были присоединены: брянская, северская, черниговская и подольская земли. волынь так же была закреплена за литвой.
в 1377 г., после смерти ольгерда, в княжестве начались новые усобицы, в результате которых у власти оказались сын ольгерда ягайло и племянник витовт.
4. значение присоединения земель к литве. читаем самостоятельно учебник. записываем.
присоединение имело положительное значение; княжества освобождались от ига ордысовместными усилиями удалось противостоять угрозе как с востока, так и с западакультура земель, богатый государственный опыт оказывали положительное влияние на литовскую культуру и государственность.
Конституція Пилипа Орлика 1710 р.: загальна характеристика і значення
Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається зі вступної частини та 16 статей. За оцінкою істориків вона є однією з перших європейських конституцій нового часу.
Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Сучасна поширена назва походить від скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького).
У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.
Вступна частина викладала історію українського народу та Війська Запорозького:
- Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею;
- Б. Хмельницький відновив незалежність;
- Московське царство порушило взяті на себе зобов'язання щодо України, тому Військо Запорозьке змушене відстоювати права українців збройним шляхом;
- І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII - "покровитель і протектор України".
Основний зміст Конституції:
Україна - суверенна держава під протекторатом Швеції;
державною релігією є православ'я;
територія України складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського воєводств;
влада поділяється на 3 гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд);
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
уряди полковників і сотників є виборними;
передбачався соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей.
Таким чином, Конституція П. Орлика змальовує парламентську республіку.