Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст.до . християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства ння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.
Объяснение:
Пути развития:
- сохранение ограниченной монархии и "неделимой России"
- сохранение буржуазно-демократической республики и продолжение политики Временного правительства
- сохранение советской власти и её распространение по всей территории государства
Военный коммунизм:
- продразверстка
- национализация промышленности
- ликвидация банковской системы
- введение всеобщей трудовой повинности
- введение красного террора
- отмена коммунальных платежей и платы за проезд в транспорте
- бюрократизация гос. аппарата
- милитаризация общества
Держава визначає стратегію розвитку зовнішньої торгівлі, регулює її різні блоки, встановлює і вдосконалює механізми стимулювання зовнішньої торгівлі. На всіх етапах
регулювання розвитку зовнішньої торгівлі держава використовувала планування (директивне, індикативне) з використанням ринкових механізмів [1, с.81]. На всіх етапах розвиток
зовнішньої торгівлі тісно ув’язувався із загальнодержавними планами розвитку економіки
КНР, із завданнями її модернізації і розвитку. Зовнішньоторговельний чинник в руках держави був вельми ефективним інструментом здійснення індустріалізації країни, її подальшої
модернізації, нової індустріалізації на основі інноваційних механізмів.
Державні органи КНР використовують широкий арсенал прийнятих в міжнародній практиці
тарифних і нетарифних інструментів. Разом з тим використовується арсенал методів, які можна визначити як специфічно китайські, зокрема, поєднання відкритих і протекціоністських
заходів тарифної політики. При цьому митні тарифи розділяються на загальні і преференційні.
В китайській практиці використовуються і тимчасові, і спеціальні імпортні мита, два види
експортних квот, діють системи обкладення імпортних товарів внутрішніми податками
тощо [11]. Можна констатувати, що поступова лібералізація у сфері державного регулювання зовнішньої торгівлі сприяла, разом з продуманою системою протекціоністських заходів,
динамічному розвитку зовнішньої торгівлі Китаю після вступу до СОТ.
Объяснение: