ответ:
у х ст. християнство стало панівною релігією в європі. на русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ володимира великого: християнами були аскольд і дір. достовірним є факт хрещення княгині ольги у 958 р. але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.
на русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. на краще змінився світогляд руського народу. церкви та монастирі стали осередками культури. через те, що україна-русь прийняла християнство з візантії, в київ приїхало багато грецьких священників, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. україна почала процвітати: були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему.
велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де велося літописання, створювались бібліотеки, школи, малювання, ікони. в київській русі існувало до 30 монастирів. першим і найбільшим була києво-печерська лавра заснована у 1051 році. назву «печерський» монастир отримав від печер, де мешкали його перші поселенці. засновниками монастиря вважалися ченці антоній та феодосій. тут працювали нестор-літописець, чернець-живописець алімпій, чернець-лікар агапіт.
запровадження християнства як державної релігії (988-989 рр.) відіграло величезну роль в консолідації феодальної держави. християнство відображало ідеологію феодального ладу. разом з позитивними якостями, релігія виправдовувала соціальну нерівність і гноблення людей. церква, яка згодом стала великим землевласником, надавала велику ідеологічну підтримку державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.
прийняття християнства було важливим й для підняття престижу київської русі. церква підвищувати рівень культури, мистецтва, літописання та архітектури. з поширенням християнства візантійська література почала потрапляти у русь. таким чином запровадження християнства поширенню писемності на русі, наблизило київ до європейських держав.
Я связываю недолговечность кочевых государств с тем, что у них фактически не было никакой экономики, а политика держалась почти полностью на личности военного вождя.
Также нужно понимать, что кочевые государства существовали по принуждению - это были объединения нескольких племен. Принуждающим центром был вождь, и если он слабел или его не было, государство распадалось. Какой можно привести кейс в пример? Самый яркий - Тюркский каганат.
Позже появлялись города, которые становились центрами принуждения наравне с императорами. Они были экономическими центрами, в них проходила торговля. Но это полукочевой - полуоседлый тип образа жизни. Но все же, если противник такого полуоседлого государства был более сильным, то это означал конец. Так было с Волжской Булгарией. Государство распалось из-за нападения монгольского войска.
И вернемся к экономике. Ее не было. Экономика существовала на двух основах - завоевания и кочевое скотоводство. На дани государство долго не протянет, нужно было что-то еще. А кочевое скотоводство было связано с огромным количеством трудностей, нужно было искать новое пастбище, завоевывать новые территории. Это хозяйство требовало гораздо больше ресурсов, чем само могло предложить.