Священный союз был сформирован после победы антинаполеоновской коалиции над империей Наполеона Бонапарта. Полагая, что причиной наполеоновских войн была Французская революция, державы-победители (Пруссия, Австрия, Россия) договорились противостоять революциям в Европе. Таким образом, Священный союз стал консервативным военным блоком, задача которого заключалась в совместной обороне от внутреннего врага. Страны-участники обязывались подавлять любую революцию в любой стране в Европе.
Александр I послужил идейным вдохновителем Священного союза как противник революций, сторонник постепенного, медленного развития.
У господарському житті населення українських земель відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодіння. Вже наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій (вотчин) — великих приватновласницьких земельних володінь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напівфеодальні форми праці залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.
Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивілів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їх наступ на території і права селянських общин, що виявлялося у привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.