Расставьте предложенные ниже слова в местах пропусков.
К IX в. на Руси сформировалось (1) Государство. Богатых людей уже не удовлетворял сложившийся в племенах порядок управления, так как он не мог обеспечить охрану их имущества и создать условия для его приумножения. Первое государство восточных славян получило название (2) Киевская Русь. Верховная власть в нем принадлежала (3) Князю.
В конце XI в. прозвучал и был узаконен новый лозунг: «Каждый держит вотчину свою», а в 1132 году скончался Мстислав Великий. Это знаменовало начало (4) Феодальной раздробленности. Формы политического устройства в русских землях в этот период были самыми разнообразными: от феодальной монархии до существующего в Новгороде и Пскове (5) Феодальная республика. Верховная власть в этих городах принадлежала (6) Вече.
Позднее ведущее место среди городов Руси заняла Москва. Она возглавила борьбу за свержение золотоордынского ига и объединение русских земель.
Найчастіше протестний рух селянства проявлявся у поданні скарг до державних інстанцій, масових втечах, фізичних розправах з поміщиками чи управителями їх маєтків, проявах колективної непокори тощо. Непосильний кріпосницький гніт, жорстоке поводження поміщиків, свавілля чиновників та адміністраторів – вся ця низка причин зумовлювала численні заворушення, котрі регулярно відбувалися в українському селі протягом усієї першої половини ХIX ст.
Антикріпосницька боротьба селянства характеризувалася широким спектром різноманітних проявів. Найчастіше кріпаки підпалювали поміщицькі садиби, псували реманент, вбивали поміщиків, їхніх управителів чи прикажчиків, відмовлялися виконувати панщину та розпорядження поміщиків, нерідко чинили збройний опір адміністрації маєтків, місцевим урядовцям і навіть урядовим військам. Всі ці форми боротьби проявлялись, як правило, у взаємозв’язку. Так, типовим було, коли, подавши скаргу, кріпаки очікували її розгляду в державних органах не виконували у цей час панщини, а внаслідок вжитих до них властями і поміщиками репресивних заходів вдавалися до відкритих форм опору. Підпали поміщицьких садиб і розправи над поміщиками часто супроводжувалися втечами їх учасників. Рятуючись від жорстокої кари, вони залишали свої оселі і тікали у віддалені та слабо заселені місцевості.
Объяснение: