Сама назва «гусити» походить від імені видатного чеського проповідника і мислителя Яна Гуса. Біографія цієї людини дуже цікава. По суті, праці Яна Гуса стали предтечею Реформації, що поклала кінець гегемонії католицької церкви в Західній Європі. Будучи настоятелем Віфлеємської каплиці в старій частині Праги, а також професором знаменитого Празького університету, Ян Гус зробив переклад Біблії на чеську мову. Він же першим зі священиків став читати проповіді чеською мовою (до цього вони читалися виключно на латині), а в самих проповідях зачіпав нагальні проблеми звичайних людей, своїх сучасників. Не дивно, що проповіді Яна Гуса мали величезний успіх, а сам проповідник користувався великою повагою і пошаною в чеському суспільстві.
Але що ще більш примітно, Ян Гус став критикувати саму католицьку церкву, яка на той час загрузла в корупції і хабарництві: церковні посади продавалися і купувалися, вище духовенство: єпископи і архієпископи купалися в розкоші, а за будь-який, навіть найважчий гріх можна було отримати спокуту, купивши індульгенцію. Саме порочна практика торгівлі індульгенціями найбільш сильно критикувалася Яном Гусом.
Объяснение:
Найважливіші події з історії Галицького князівства
Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів – Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль.
Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі.
Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем.
Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання.
За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів.
Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський.
Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину.
Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі.
Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові.
Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.
В армии и в народе ожидали, что после Бородинской битвы Кутузов даст второе сражение, чтобы защитить древнюю русскую столицу. Но Кутузову в ночь на 27 августа доложили, что русская армия потеряла более трети своего состава. Что же останется от неё после нового сражения? Новые части и вооружение не поступают, не хватает в войсках продовольствия.
1 сентября в подмосковной деревне Фили был созван Военный совет. За новое сражение высказалось большинство генералов — Д. С. Дохтуров, А. П. Ермолов, П. П. Коновницын, Л. Л. Беннигсен, П. С. Кайсаров, Ф. П. Уваров. За оставление Москвы без боя — Н. Н. Раевский, А. И. Остерман-Толстой, К. Ф. Толь и М. Б. Барклай-де-Толли, сказавший: «Главная цель заключается не в защите Москвы, а всего Отечества. Позиция невыгодна, и армия подвергнется несомненной опасности быть разбитой». Кутузов знал, каким будет его решение, но трудно было говорить об оставлении без боя Москвы… а это было единственно верное решение.