Вторая половина XVII и первая половина XVIII в. были периодом длительного экономического упадка и политического кризиса феодально-крепостнической Речи Посполитой. Многолетние тяжелые войны усиливали и углубляли экономический и политический упадок страны, обусловленный гипертрофией фольварочно-барщинной системы.
Войны, заполнившие с небольшими перерывами 70 лет, несли громадные бедствия, а местами полное разорение крестьянам, тяжело отражались на помещичьем хозяйстве, уменьшали количество населения упадку городов. Одни области Польши страдали непосредственно от военных операций, другие разорялись проходящими неприятельскими войсками, а также реквизициями со стороны польской армии. Войны создали благоприятную почву для эпидемий и эпизоотии. Страна изнывала под бременем военных налогов, постоев и контрибуций. Ряд. сеймовых постановлений указывал на недисциплинированность польского войска, на безнаказанность солдат, грабивших сельское и городское население, как на причину разорения целых областей. Особенно пострадали украинские и белорусские земли.
Экономическому и политическому упадку Польши соответствовала ее военная слабость. В XVTII в. основу военной мощи государств составляли постоянные армии с сильной пехотой и артиллерией. В польском же феодальном войске по-прежнему преобладала шляхетская конница. Дисциплина в армии была очень слабой. Военная администрация не пользовалась никаким авторитетом, ее деятельность характеризовалась чудовищными злоупотреблениями. На посполитное крушение являлась только часть шляхты. Значительная часть войска состояла из иностранцев. Войскам часто не выплачивалось жалованье. В таких случаях возникали мятежи, войско расходилось по домам или грабило королевские и церковные поместья, что тяжелее всего отражалось на положении крестьян.
Описываемый упадок центральной государственной власти, ослабление единства страны, усиление провинциального сепаратизма и феодальной анархии в политической жизни Речи Посполитой происходили в то время, когда в соседних государствах быстро укреплялась сильная центральная власть, когда в них происходил на основе прогрессирующего экономического развития энергичный процесс политической централизации. При таких условиях было неизбежным решительное изменение в соотношении сил между переживавшей глубокий упадок Речью Посполитой и ее соседями, изменение, таившее в себе угрозу самому ее государственному существованию.
Во второй половине XVII в. в полной мере проявились отрицательные последствия развития фольварочно-барщинной системы. Они были намного усилены тем пагубным воздействием, которое оказали на народное хозяйство страны почти непрерывные войны (особенно в 50-х гг. XVII в.), приведшие к массовому разорению крестьянства и городов. Приходило в упадок крестьянское хозяйство. Понижалась производительность шляхетско-магнатских фольварков. К тому же со второй половины XVII в. сократился спрос на сельскохозяйственные продукты в Западной Европе. Феодалы усиливали эксплуатацию крестьянства. Основным средством оставалось увеличение фольварков и значительный рост барщины. Помимо обычной недельной барщины, крестьяне несли ряд других повинностей. Очень тяжело сказывались на положении крестьянства монополии (баналитеты) феодалов.
Глубокий экономический и политический упадок во второй половине XVII — первой четверти XVIII в. переживали польские города. Городское ремесло деградировало, объем городского производства сокращался. Город не выдерживал конкуренции иностранных товаров. Поддерживаемое феодалами внецеховое и вотчинное ремесло подрывало цеховое производство, хотя в перспективе эти формы ремесла стали основой для будущего подъема в ряде отраслей.
Оживленная хозяйственная жизнь продолжалась только в городах, связанных с международной транзитной торговлей. Однако импорт рос значительно быстрее экспорта, со второй половины XVII в. торговый баланс страны был пассивным.
Здесь много что то выберешь))
Объяснение:
Тре́тій рейх, також Третій райх[1][2][3][4][5][6][7][8] (нім. Drittes Reich, «Третя імперія») — неофіційна назва Німеччини у 1933–1945 роках, за часів правління Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером. Офіційна назва — Німецька імперія (нім. Deutsches Reich)[9].
Націонал-соціалісти на чолі з Гітлером, що 30 січня 1933 року обійняв посаду канцлера, швидко знищили всю опозицію та можливих суперників і встановили одноосібну владу фюрера. У розпалі Великої депресії уряду націонал-соціалістів вдалося відновити процвітання і покінчити з масовим безробіттям завдяки потужним військовим витратам і змішаній економіці, яка поєднувала засоби вільного ринку і планової економіки[10]. Також активно провадилися громадські роботи, включаючи будівництво автобанів. Все це призвело до стрімкого росту популярності режиму.
Підконтрольні Генріху Гіммлеру секретна поліція (Gestapo) та Schutzstaffel (СС) знищили ліберальну, соціалістичну та комуністичну опозицію, переслідували і знищували євреїв та контролювали суспільство, яке було повністю охоплене націонал-соціалістичною пропагандою, якою опікувався Йозеф Геббельс. Освіта, мистецтво та засоби масової інформації були під повним контролем НСДАП, яка пропагувала унікальність німецького народу, приналежність його до арійської раси. Антисемітизм став державною політикою і пропагувався у всіх соціальних інститутах, починаючи з організації німецької молоді Гітлер'югенд, членство в якій було обов'язковим. Освіта приділяла велику увагу расовій біології та фізичному вихованню. Йозеф Геббельс використовував кінематограф, масові виступи, радіо та промови для маніпуляції суспільною думкою[11]. Літні Олімпійські ігри 1936 року, які пройшли в Німеччині, дозволили режиму рекламувати себе у світові.
1938 року Німеччина анексувала Австрію (Anschluss) і Судетську область (Мюнхенська угода), повністю захопивши Чехословаччину у 1939 році. Цього ж року Німеччина підписала пакт з СРСР і 1 вересня напала на Польщу, розпочавши Другу світову війну. Разом з італійськими військами Беніто Муссоліні Німеччина вже у 1940 році захопила Францію та більшість Європи. На більшості контрольованих територій були встановлені Райхскомісаріати, а в Польщі було створено Генерал-губернаторство. Чисельність концентраційних таборів, в яких утримувались військовополонені, психічнохворі, євреї, політичні в'язні, гомосексуали, злочинці та цигани з усієї окупованої території, з 1939 по 1942 роки зросла вчетверо, до понад 300. Проводилось систематичне масове винищення єврейського населення Європи, Голокост.
У 1941 році Німеччина напала на СРСР, швидко діставшись до Москви, але не захопивши її. Під її владою опинилася більшість Східної Європи. Переломними моментами в існуванні Націонал-соціалістичної Німеччини стали поразки у Сталінградській та Курській битвах 1943 року, які стали початком головного контрнаступу радянських військ. У 1944 році масштабне бомбардування німецьких міст та військових об'єктів значно посилилося, нейтралізуючи Люфтваффе (німецькі військово-повітряні сили), а у 1945 році Німеччина вже була не в змозі протистояти натиску радянських військ зі сходу і об'єднаних сил Антигітлерівської коаліції з заходу. 7 травня 1945 року Німеччина підписала акт про капітуляцію, який вступав в силу наступного дня, 23 травня був заарештований Фленсбурзький уряд Карла Деніца, а 5 липня Німеччина була розділена на зони окупації між СРСР, Францією, Великою Британією та США. Нацистський режим був засуджений під час Нюрнберзького трибуналу.
Объяснение:
освоения железа
Объяснение:
освоения железа это