У вересні 1921 р. уряд очолив Едуард Бенеш. Він запровадив монополію на деякі предмети виробництва, яка регламентувалась системою ліцензій. Урядовий синдикат закуповував увесь цукор, що вироблявся в країні, і експортував його за кордон, залишаючи собі 50% прибутку. Було введено податки на відпускну ціну вугілля. Це дозволило урядові стабілізувати курс крони, забезпечити умови для економічного росту держави. Військова промисловість та залізничний транспорт були поставлені під контроль держави.
Світова економічна криза та її негативні наслідки стали помітними у Чехословаччині лише у 1930 р. У 1933 р. обсяг промислового виробництва становив 60% у порівнянні з 1929 р. Виробництво сталі скоротилося до 68%, а коксу – до 59%. Загальна кількість безробітних сягнула 700 тис. чол. Особливо відчутно криза вдарила по Словаччині й Закарпатській Україні, де збанкрутували сотні підприємств.
У 1934 р. Чехословаччина встановила дипломатичні відносини з СРСР. Між державами було укладено торговий договір і кредитну угоду. Чехословаччина і Франція підписали пакт про взаємодо . У травні 1935 р. такий же пакт був укладений з СРСР. Однак підписання цього документа не гарантувало реальної безпеки для ЧСР, оскільки надання до СРСР обумовлювалося обов'язковою підтримкою Франції.
Для забезпечення стабільності демократичного режиму здійснювалася політика створення різних коаліцій в парламенті. У 20-х роках країною керувала коаліція чеських, словацьких, німецьких і деяких угорських партій. При цьому основні керівні посади завжди перебували в руках представників чеських партій.
При вирішенні політичних проблем значну роль відігравала «група Гарда». З президентом Т. Масариком тісно співпрацював Е. Бенеш. У Судетській області, населеній переважно німцями, активізувалася діяльність фашистських угруповань, діяльність яких була заборонена восени 1933 р.
У 20-30-х роках у Чехословаччині (на відміну від деяких держав Центральної і Південно-Східної Європи) суттєвих суспільно-політичних змін не сталося.
У травні 1935 р. відбулися вибори до Національних зборів. Судето-німецька партія і партія Глінки посилили свої позиції у парламенті. Масарик змушений був піти у відставку. У грудні 1935 р. президентом був обраний Е. Бенеш.
Иван 4 грозный был сыном Василия 3 и Елены Глинской. В 3 года умирает его отец. Номинально Иван становится великим князем, но в качестве регента управляет его мать Елена. Она умирает, когда ему было 9 лет. С 1538 по 1547 год в стране правил Боярский совет. Начало правления Ивана относят к дате его коронации в 1547 году. Первоначально он правил совместно с Избранной радой.
Провел ряд реформ центрального и местного управления в 1549-1560 годах. Присоединил Казанское (1552 год) и Астраханское ханство (1556 год). В его царствование Москва подчинила себе сибирское ханство Едигера.
В 1549 году состоялся Собор примирения – это был первый Земский собор. Он собрал Боярскую думу, Освященный Собор, воевод, бояр и дворян. Тогда же стоглавый церковный собор, на котором приняли список русских святых. В этом же году была проведена губная реформа. Чуть позже была проведена реформа органов центрального управления- приказов. В 1550 году был принят новый Судебник – сборник законов.
Иван Грозный вел длительную войну с Ливонским Орденом в 1558-1583 годах. Это была война за контроль над Балтийским побережьем. Она потребовала введения опричнины, которая была сбора дополнительных средств для ведения войны и средством запугивания населения. Иван отличался особой жестокостью как в личных отношениях, так и в управлении государством.
D
Объяснение:
у нас тоже такой вопрос был