1.Шексіз билік-абсолютизм,шексіз мемлекет басқарудың бір түрі.Негізгі белгілері-абсолютизм кезінде жоғары мемлекет билігі бір адамның қолында болады.Ресей мен Франция тарихындағы монархиялық басқару-абсолютизм басқарудың бір түрі.
2.Людовик 14-Франция мен Наваридің корольі.Ол 14мамыр 1643 жылдан,1қыркүйек 1715жылға дейін билік құрған.Европа елдеріндегі ең ұзақ(72жыл 101күн)билік құрған король.1 Пётр-Рейсей мемлекетінің соңғы патшасы.Бүкілресейдің императоры.Романов әулетінің жалғастырушысы.10жасында патша атанған,өзі билікке 1689жылы араласқан.
1)Почему Карлу 1 и Осману 2 было трудно утвердить абсолютную монархию в своих странах?
Абсолютная монархия подразумевала такую систему правления, где все государственные инстанции подчинялись воле одного лишь монарха. Идеи Карла Первого заключались в божественном праве монарха отвечать лишь перед Богом. Такая позиция была невыгодна парламенту, который состоял по большей части из пуритан. Это и мешало Карлу воплотить свои планы в жизнь. Осман Второй подчинил себе всю Османскую империю, но этому всегда мешала традиционная религиозная составляющая, при которой духовенство было на первом месте для граждан.
У 50-60-х pp. XIX ст. Англія дотримувалася принципів зовнішньої політики, що були напрацьовані ще в попередньому столітті. її головною метою було збереження і примноження економічної та політичної могутності держави.
Провідником англійського зовнішньополітичного курсу став Генрі Пальмерстон (1784-1865). Він одержав освіту в університетах Единбурга і Кембриджа та понад півстоліття знаходився серед най впливовіших лідерів Англії. Г. Пальмерстон поєднував у собі риси аристократа і державного діяча, прихильника лібералізму всередині країни й жорстоких методів у зовнішній політиці. Він зумів накинути англійському суспільству думку про вищість Англії, про її особливу роль у міжнародних відносинах. "Британський підданий у будь-якій країні може бути впевненим, що пильне око і сильна рука Англії захистять його від несправедливості та образи", - підкреслював Г. Пальмерстон. Найсильнішим аргументом британського уряду в суперечках була військова могутність, насамперед флот.
Після закінчення війни небезпечним противником Англії стала Франція. Заради зміцнення власних позицій Англія виявила зацікавленість в об'єднаній Італії, яка могла створити противагу Франції. На словах підтримуючи Польщу в її боротьбі проти російського царизму і Данію, до якої вторглася Пруссія, уряд Пальмерстона не бажав ризикувати життям жодного англійського солдата.
Увагу Англії привертала громадянська війна у Сполучених Штатах Америки. Великі підприємці, земельна аристократія підтримували Південь. Пальмерстон уважав, що там має постати окрема держава. Але багато хто в Англії розумів, що війна між Північчю і Півднем у США є битвою між демократією та системою рабства. Перемога Півночі показала неспроможність Англії проводити всеосяжну політику, бути "володаркою світу".