Востанній чверті ix ст. почався останній етап формування давньоруської держави - об'єднання всіх східнослов'янських (а пізніше і неслов'янських) земель навколо києва. давньоруська держава була закономірно виниклою політичною спільністю і, поєднуючи понад двадцять народів, зіграло прогресивну роль в їх історії. політична структура його ґрунтувалася на васалітет знаті і різних формах данничества підвладних народів.виникнення давньоруської держави стало вирішальною подією в житті східних слов'ян, що визначив їх подальшу історичну долю. за короткий час київська русь висунулася в число провідних країн середньовічного світу, з якою змушені були рахуватися такі могутні держави, як візантійська імперія і арабський халіфат. нерідко молодому давньоруської держави доводилося силою зброї стверджувати свої права на міжнародній арені. цим, мабуть, і пояснюється перший похід росіян на константинополь у 860 р на 20 судах вони увійшли в гавань, спустошили околиці столиці імперії і прінцеви острова. нависла над константинополем загроза змусила імператора василя 1 відмовитися від походу на арабів і терміново повернутися в столицю. з великими труднощами йому вдалося пробитися до обложеного міста. штурм константинополя, проте, не відбувся. причиною тому, але думку давньоруського літописця, була "буря з вьтром', і волнам' велікім'", яка "русі корабля зім'яти".не виключено, що в залагодженні конфлікту сторони вдалися до дипломатії, хоча джерела і не говорять про це. непрямим підтвердженням такого припущення є вже згадуване окружне послання патріарха фотія, в якому він сповіщав, що росіяни, які підкорили сусідні з ними народи і дерзнувшие підняти руку на ромейської держави, нині сповідують християнську віру і прийняли до себе візантійського ієрарха. аналогічні відомості містяться і в "життєписі василя 1", складеному його онуком костянтином vii багрянородний. у ньому говориться, що василь 1 встановив дружні відносини з російськими та схилив їх до прийняття християнства.у 882 р на київському столі відбулася зміна династій. владу захопив варязький конунг олег (882- 912 який об'єднав в одній політичній системі південну і північну русь.в кінці ix - початку х ст. влада київського князя поширювалася вже на полян, новгородських словен, кривичів, сіверян, радимичів, древлян, хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю. територіальне зростання київської русі пов'язується з військовими олега, але в основі цього процесу лежали внутрішні фактори - економічна, політична і культурна консолідація східного слов'янства.значних успіхів досягла київська русь на початку х ст. і в зовнішній політиці. у 907 р відбувся похід князя олега на візантію, в якому згідно з літописом взяло участь 80-тисячне військо. результатом його став договір, укладений з візантією в тому ж році. договір давав російським певні пільги. вони отримали від греків одноразову контрибуцію по 12 гривень на кожного воїна і данину на користь підлеглих олегу князів, що сиділи в головних містах русі. греки зобов'язувалися забезпечувати руських купців, які перебували у візантії, продуктами харчування протягом шести місяців, забезпечувати їх корабельним спорядженням. купцям дозволялося жити в передмісті константинополя (біля церкви св. мамонта), входити в місто без зброї, але не більше ніж по 50 чоловік через одні ворота і в і візантійського чиновника.у 911 р договір 907 р був доповнений. він визначав правові норми у відносинах руських з греками, якими слід було керуватися в разі виникнення суперечок між ними. сторони несли відповідальність за скоєні злочини - вбивства, бійки і крадіжки, зобов'язувалися надавати один одному при нещасних випадках в море. якісь угоди, ймовірно, були укладені між києвом і константинополем і у військовій області. відомо, що в 911 р 700 російських дружинників воювали в складі візантійського війська з критськими арабами.укладання договорів русі з візантією було актом великої історичної ваги, оскільки вони показали силу молодого східнослов'янської держави. у договорах знайшло відображення багато сторін суспільного життя русі - суспільний лад, політична структура держави, рівень її культурного розвитку.іншим важливим напрямком міжнародних інтересів русі наприкінці ix - початку х ст. були країни арабського халіфату на південно-західному узбережжі каспійського моря. арабські письменники повідомляють про кількох військових походах росіян на ці держави. ібн-хасан згадує походи 880 р і 909-910 рр., коли російські взяли кілька міст табористана. масуді розповідає про похід 912-913г., коли 500 російських кораблів з екі по 100 чоловік на кожному пройшли по волзі і досягли південного узбережжя каспію.після смерті олега, що настала за повідомленням "повісті временних літ" в 912 р, князем на русі став ігор (912-945
Арматы были одним из северных иранских народов, наряду с европейскими скифами и азиатскими саками. Геродот пишет, что сарматы ведут свой род от амазонок, выходивших замуж за скифских юношей. Но степные красавицы так и не смогли до конца овладеть языком своих мужей. «Потому савроматы говорят на скифском языке, но издревле искажённом», — заключает историк. Регионом формирования сарматов считаются поволжско-приуральские степи. По-видимому, сарматы отделились от основной массы скифов довольно рано: ещё в священной книге зороастрийцев Авесте сарматы упоминаются под именем «сайрима» и называются кочевниками, «которые не знают власти верховных правителей». Действительно, савроматы отставали от соседних скифов в общественном развитии, у них ещё не было государства. В VII—V веках до н. э. савроматы переживали этап разложения родового строя. Углублялось имущественное и социальное неравенство. Во главе племен стояли вожди, опиравшиеся на дружины из военной знати. Особенностью савроматов было высокое положение женщин, их активное участие в общественной жизни и военных действиях. Древние писатели часто называют савроматов женоуправляемым народом. Геродот пересказал легенду об их происхождении от браков скифских юношей с амазонками — легендарным племенем женщин-воительниц. Эта легенда была призвана объяснить, почему савроматские женщины ездят верхом, владеют оружием, охотятся и выступают на войну, носят одинаковую с мужчинами одежду и даже замуж не выходят, пока в бою не убьют врага. Савроматские женщины могли возглавлять племена и исполнять жреческие функции. Учёные полагают, что савроматский род был материнским, и счет родства на этапе разложения родового строя велся ещё по женской линии. Впоследствии, когда на основе савроматских племен возникли новые сарматские союзы, признаки матриархата исчезли. Сарматское общество стало патриархальным
