програма Володимира Святославича орієнтувалась на відновлення досягнень Аскольдової доби, але за нових умов кінця X — початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем.
Суть адміністративної реформи полягала у ліквідації «племінних князівств». До кінця X століття Київська Русь складалась з ряду «племен», що зберігали свою автономію. Всього було 7 або 8 головних «племінних» утворень: поляни, сіверяни, деревляни, дреговичі, кривичі, в'ятичі й, можливо радимичі. Взаємини між верховною владою Києва й місцевою «племінною» адміністрацією ускладнювалися невиробленістю юридичної основи. Реформа, здійснена Ольгою в 946 р. після приборкання деревлян, повинна була визначити розмір данини та межі повинностей. Але це не усунуло причини проблем. Володимир ліквідував саму систему «племінних» князівств. Територію Русі він поділив на 8 адміністративних округів. Створено Новогородську, Київську , Переяславську, Чернігівську, Володимирську волості та інші. В кожну з них призначалася довірена особа, згодом — його сини або родичі. Таким чином, сини (родичі) Володимира діставали уділи не одразу, а після того як виростали.
Правовой обычай Stadtluft macht frei nach Jahr und Tag характерен для средневекового обычного права Германии, начиная с XI века. Согласно этому обычаю, сеньор крестьянина, ушедшего от него на постоянное жительство в город, имеет право требовать его возврата только в течение первого года.Городской воздух делает свободным - средневековая пословица и правовой обычай, согласно которому крестьянин, проживший в городе определённое время, считается свободным. Также встречается вариант Stadtluft macht frei nach Jahr und Tag (городской воздух делает тебя свободным после года и дня).
«Нет земли без господина» , — говорили в средние века. Это означало, что вся земля в Европе принадлежала могущественным владельцам земли — феодалам.
Среди господских пашен и крестьянских наделов были разбросаны убогие деревушки, а над всей окрестностью царил неприступный замок. Такое земельное владение с IX в. стало называться феодом. Отсюда происходит и слово «феодал» . Получая феод за военную службу от более знатного и могущественного феодала — сеньора, новый владелец этой земли (вассал) приносил сеньору клятву верности и брал на себя ряд обязательств, в первую очередь военной силой, выкупать сеньора из плена и т. п. Такую же клятву приносил каждый феодал, вступая в наследование феодом после смерти своего отца. За сеньором сохранялось верховное право распоряжаться в своих владениях. Так, например, он мог отнять феод у своего вассала, если тот отказывался служить ему.
В различных странах процесс феодализации протекал по-разному, но суть дела везде была одинакова: ранее свободные крестьяне попадали в личную зависимость от феодалов, захвативших их землю. Эта зависимость была иногда слабее, иногда жёстче. Со временем различия в положении бывших рабов, колонов и свободных крестьян стёрлись, и все они превратились в единую массу крепостного крестьянства. Постепенно сложилось такое положение, которое характеризовалось средневековой поговоркой: «Нет земли без сеньора» (то есть без господина-феодала)
Объяснение:
програма Володимира Святославича орієнтувалась на відновлення досягнень Аскольдової доби, але за нових умов кінця X — початку XI ст. Реформи Володимира охопили широке коло проблем.
Суть адміністративної реформи полягала у ліквідації «племінних князівств». До кінця X століття Київська Русь складалась з ряду «племен», що зберігали свою автономію. Всього було 7 або 8 головних «племінних» утворень: поляни, сіверяни, деревляни, дреговичі, кривичі, в'ятичі й, можливо радимичі. Взаємини між верховною владою Києва й місцевою «племінною» адміністрацією ускладнювалися невиробленістю юридичної основи. Реформа, здійснена Ольгою в 946 р. після приборкання деревлян, повинна була визначити розмір данини та межі повинностей. Але це не усунуло причини проблем. Володимир ліквідував саму систему «племінних» князівств. Територію Русі він поділив на 8 адміністративних округів. Створено Новогородську, Київську , Переяславську, Чернігівську, Володимирську волості та інші. В кожну з них призначалася довірена особа, згодом — його сини або родичі. Таким чином, сини (родичі) Володимира діставали уділи не одразу, а після того як виростали.