В России эпоха просвещения занимает преимущественно вторую половину XVIII века, когда правительство активно развитию наук и искусств. В этот период возникли первые российские университеты, библиотеки, театр, публичные музеи и относительно независимая пресса. Наибольший вклад в российское Просвещение принадлежит Екатерине Великой, которая, как и прочие просвещённые монархи, играла ключевую роль в поддержке искусств, наук и образования.
Место России в мире в эту эпоху активно обсуждали Денис Фонвизин, Михаил Щербатов, Андрей Болотов, Иван Болтин и Александр Радищев. В дальнейшем эти дискуссии породили раскол русского общества на западников и славянофилов.
Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.