Я считаю, что самыми важными проблемами, которые стояли перед страной в начале 20 века были следующие:
1) Экономическое отставание от развитых стран и
2) Сохранившиеся традиционные политические устои, которые теперь мешали полноценному развитию индустриальной модернизации.
Российская империя, вставшая на путь индустриальной модернизации в начале 20 века, очень нехотя и медленно отходила от традиционных политических устоев. Вся власть была сосредоточена в руках императора и без его утверждения ни один закон не имел право на существование. А стране требовались перемены, реформы и т.д. Именно этот фактор являлся препятствием к скорейшему переходу индустриальной модернизации, именно этот фактор тормозил исторический переход страны из одной стадии в другую.
Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573–1574), який займав польський престол перед тим як стати королем Франції. Таким чином оформився державний устрій — республіка з виборним королем.
Парламентська влада
Найвищим законодавчим органом держави був з'їзд шляхти — сейм або сойм, що обирав короля. В період між сеймами король керував державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.
Під час ухвалення рішень сеймом існувало право «ліберум вето» — кожний з учасників сейму міг накласти вето на прийняття певного рішення вимовивши слова «Не позвалям» (Не дозволяю). 3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, що складався з двох палат — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.
Суб'єкти держави
Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на засадах Литовських статутів).
Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.