Гражданская война – это самая большая народная беда. Это самоуничтожение своего народа, когда брат убивает брата. Война может быть оправдана, когда люди защищают свое Отечество от завоевателя, во всех других случаях она не имеет оправдания. Для того, чтобы собственный народ жил в мире и согласии, необходимо искать мирные средства борьбы, уметь договариваться и принимать решения, выгодные для всех. Политикам нужно быть гибкими. Захват власти одной партией – недопустим. Игра в одни ворота провоцирует недовольство, ропот, волнения, восстания.
Россия один раз уже пережила эту позорную страницу в истории, мы сделали для себя выводы и больше такого не повторится никогда. Теперь наша страна правовое, демократическое государство. Все внутренние вопросы решаются путем мирных переговоров и обоюдных соглашений, как и должно быть.
Объяснение:
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
На основе их производений, молодёжь продолжала бороться за свои права, бороться за справедливость и защиту страны, проводя многочисленные восстания
Объяснение:
Лучший ответ )