Восста́ние Чехослова́цкого ко́рпуса (Чехословацкий мятеж) — вооружённое выступление Чехословацкого корпуса в мае—августе 1918 года в период Гражданской войны в России.
Восстание охватило Поволжье, Урал, Сибирь, Дальний Восток и создало благоприятную ситуацию для ликвидации советских органов власти, образования антисоветских правительств (Комитет членов Учредительного собрания, Временное Сибирское правительство, позднее — Временное Всероссийское правительство) и начала широкомасштабных вооружённых действий белых войск против Советской власти. Поводом для начала восстания послужила попытка советских властей разоружить легионеров.
Впродовж 15 років тайпіни контролювали територію, населення якої становило 30 млн осіб. Вони проводили радикальні соціально-релігійні перетворення, поширюючи у містах власний даосько-християнський синкретичний культ, головним ідеологом якого виступив Хун Женьгань. На знак непокори маньчжурам, тайпіни носили довге волосся замість довгої коси, яка передбачалася для всіх верств населення Китаю законом. Неспроможність маньчжурів швидко придушити повстання у перших роках, а також невдачі на фронтах Другої опіумної війни, викликали низку повстань проти цінського режиму в інших частинах імперії. Проте після підписання династією Цін Пекінського договору 1860 року, маньчжурську владу підтримали британці й французи. 1864 року Тайпінське повстання було жорстоко придушене. В ході воєн загинуло від 20 до 30 млн осіб. В комуністичному Китаї тайпіни возвеличуються як національні герої, що виступили проти іноземного та соціального поневолення. Повстанню присвячений Музей історії тайпінів в Нанкіні.